МІСІОНЕРСЬКИЙ ВДДІЛ ІПЦ В УКРАЇНІ

Місіонерський Відділ

Місіонерський відділ Українського Екзархату Істинно-Православної Церкви базується на зареєстрованій в 2000-му році, під керівництвом о.Вячеслава Коновалова, теперішнього голови Місіонерського Відділу, місії "Самсон"

вторник, 18 февраля 2014 г.

Книга ПРАВДА ПРО НАКРЕСЛЕНЕ ТАВРО ЗВIРА

 ПРАВДА  ПРО НАКРЕСЛЕНЕ ТАВРО ЗВIРА

     
                                       
Переклад вибраного тексту поданого в цій книзі, здійснено з книги виданої російською мовою Свято-Успенською Почаївською Лаврою «Как спастись в современном мире?».

Переклад з російської мови на українську, даного послання для останнього часу, від монаших, та вірних Православної Церкви на Русі-Україні, здійснив, а також розпрацював обкладинку, вніс певні корективи, та поповнив цю книгу відповідними ілюстраціями, протоієрей о. Вячеслав Коновалов.
Метою було не дотримання орфографії, чи правил граматики української мови, а донесення повного змісту, без викривлення тексту цього послання.
Переклад всіх біблійних цитат, що наведені у даній книзі, здійснено з (російського) Синодального видання Біблії.

                    
Вибраний для перекладу текст з книги «Как спастись в современном мире?» отримав нову назву: «Правда про накреслене тавро звіра», як книга, що торкається проблем тоталітарного контролю за населенням України, та й взагалі контролю всього людства, його кодифікація та чипізація, перетворення з образу Божого на кібернетичний організм, на  зомбованого раба «нового світового порядку» під управлінням антихриста.
Книга також містить в собі основи православного віросповідання, викладеного отцями Церкви для визнання кожного, хто прагне спастися. Віруючи так, як каже Писання (Іоан. 7,38), як вчили отці Церкви, довірившись Господу нашому Ісусу Христу під Його керівництво, відмовившись від ідентифікаційних номерів, пластикових документів - носіїв інформації в електронному вигляді, мікрочипів, та лазерного штрих-кодування, що є числом звіра, людина в сучасному світі, матиме можливість стати на шлях спасіння своєї душі. І тоді будучи воцерковленою, виконуючи заповіді Божі, не зрікшись Христа ні за яких обставин, перетерпівши все до кінця, по слову Господа нашого Ісуса Христа, спасеться (Матф. 24,13).
Господь наш Ісус Христос хай благословить кожного хто читає, та з вірою виконує це настановлення, дане рабами Божими по Його Слову, на шлях правди кожного, хто живе в цей останній час! 
                                                                  

Зміст

Частина І
1. Про знамена часів ....................................................................     4
2. Тайна імені звіра ......................................................................   13
3. Отже, що таке “666”?  .............................................................   17
4. Погляньмо в Святе Письмо .....................................................   23
5. В чому небезпека ідентифікаційних номерів? ........................   24

Частина ІІ
Народ України поспіхом женуть
в електронний концтабір! ............................................................   29

Частина ІІІ
1. I. Сутність гріха прийняття сьогоднішніх номерів та
грядущої “печатки-накресленого тавра” ...............................   43
2. II. Чи нова “релігія антихриста?” ............................................   46
3. III. В чому ж сутність гріха при прийнятті сьогоднішніх
номерів і грядущої “печатки-накресленого тавра” 
в світлі заповідей Христових? ...................................................     60
4. Підсумок. Отже:........................................................................   79

Додаток
 1. Фотогалерея  ………………………………………………………   84
 2. Як розпізнати чи ти є християнин? …………………………........  95
 3. Молитва покаянна  .............................................................................96

     P.S. На жаль, номери сторінок при копіюванні книги в блог, не збереглися.

      ЧАСТИНА I

                                         Про знамена часів

 На початку липня 2000 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження “Про створення на полі­графкомбінаті “Україна” бази для виготовлення пас­портних документів у формі карток”. В грудні 2001 р. проходить перепис з ціллю видачі цих паспортів.(Отже, не так давно прийняте рішення про відміну в Україні прописки є нічим іншим, як підготовкою до введення нового електронного паспорта, в якому не передбачена відмітка про прописку). В Москві ввели подібну до цього “карточку москвича”. На такі елект­ронні паспорти вже перейшло 14-ть країн-учасниць Шенгенського погодження, і з часом перейде весь світ. Гроші будуть скасовані, розрахунки будуть здійсню­ватися за допомогою універсальних кредитних карток-паспортів. Та в якості кодового знаку в електронно-обчислювальній системі міжнародного стандарту прий­няте число 666.
Ось пророчі слова з цього приводу сучасного прозорливого старця Паїсія Святогорця.
«З вельми великим лукавством ввели цю еко­номічну систему, щоб вловити християн. В нас це відбувається з досить великим запізненням, а в Аме­риці вже наносять ім’я “звіра” за допомогою лазеру на чоло і на праву руку. В 1982 році цю печатку прийняло біля трьох тисяч чоловік, і її приймають, звичайно ж, виключно, як велику честь, перш за все визначні особи».
Старець тоді показав одну китайську банківську картку і одну європейську, на якій було дванадцять ліній і цифровий надпис числа 666. Він показав також якісь рекламні брошурки різноманітних австра­лійських банків, що рекламували нову економічну систему і запевнювали в безпеці, кожного представ­ника «запечатаного» (на чолі і на правій руці). Ще, він дав переглянути книгу американки В. С. Рельфе «Новіт­ня грошова система 666»; і, засмучений цим, промо­вив: «Адже так зрозуміло та ясно відкрита ця тайна, про яку нам передбачив святий Іоанн Богослов в Апокаліпсисі, і я у смутку, тому-що дуже багато, навіть священників і єпископів, не чинять цьому ніякого духовного спротиву, але дивляться на це досить таки по-світськи». Вони ж бо пере­конують народ не надавати ніякого значення цим посвідченням особи, не задумуючись їх приймати, і, взагалі виправдовують все, що неможливе для виправдання. Це неправильно! Вони ж бо заспокоюючи народ доводять його до такого стану, що настане така мить, коли вже не буде ніякого виходу. Але, безсумнівно, такі люди дадуть відповідь за це свого часу.
Багато хто, знаючи про цю позицію істини з нею не погоджуватиметься, бо із введенням системи цих посвідчень особи, скажуть: «Та ну, подумаєш! Багато про що там говорить Паїсій?! Це ж вчення одного монаха, а не Церкви». Але ж це помилкове твер­дження. Справа в тому, що ми наводимо в цій брошурі не власне вчення, не вчення однієї люди­ни, але смиренно вказуємо тим, хто голодний і спраг­нений правди, саме на вчення Церкви Христової, яке є вченням Єван­гельським, та сло­вами Самого Христа Ісуса. Можна погоди­тися, що ніхто, ані Паїсій, ані духівник, ані єпископ, ані патріарх, – не повинні мати свого власного вчення і схиляти до нього народ Божий, бо своє повинно підкорятися вченню і волі Божій, яка стає нам відомою завдяки Євангелію (Святому Письму).
Церква повинна зайняти ясну позицію, щоб віруючі знали, як їм чинити. З часом Церква повинна буде накласти епи­тимію на тих, хто по нужді прийме ці посвідчення особи, щоб люди зрозуміли, що таке чинити – гріховно. Бо посвід­чення, виходячи із самого слова, повністю ототожнюється з людиною.
Це число антихриста, і ні в якому разі нам не можна погоджуватися приймати це електронне посвід­чення особи. При тому ж і кредитні картки брати та використовувати не можна, тому, що за чорною магнітною стрічкою, яка там є, захований код, та й все та ж штрихова система з 666. Але цього не видно не озброєним оком. Тільки електронний комп’ютер це може прочитати. Отже будьмо уважні, та не перей­маймося тим, що скаже той чи інший, бо кожний вільно може говорити те, що забажає, але ж ми повинні підкорятися тільки волі Божій, тому, що Він сказав через Святе Письмо.
Отже, за цією “досконалою” комп’ютерною системою гарантії ховається всесвітня диктатура, рабство антихриста.
Євангелист Іоанн знав, що чинитиме диявол, подібно до того, як і пророки передбачали, що Христа зрадять за тридцять срібняків, що Його напоють оцтом, що розділять Його ризи. Дві тисячі років тому назад в Апокаліпсисі було написано, що люди будуть затавровані числом 666. “Хто має розум, хай вирахує число звіра; бо це число людське, й число його шістсот шістдесят шість”. 666 є для юдеїв символом економіки. Як сказано в Святому Письмі, євреї наклали на підкорені ними народи чіткий податок. Річний податок був рівний 666 талантам золота. Зараз для того, щоб підкорити весь світ, вони знову вводять своє старе податкове число, яке пов’язує їх з їхнім славним минулим. Тому вони і не хочуть замінювати це число на інше. Тобто 666 – є символом мамони. Його взяли з міри золота. Того, про що говорить святий Іоанн Богослов, вони не знали, але мамона все-рівно залишається мамоною. Та все ж “не можете служити Богу і мамоні” (Матф. 6,24).
Одні переживають цю проблему з посвідченням особи, а інші використовують це і створюють труд­нощі. Церква повинна зайняти правильну позицію, вона повинна говорити, пояснювати віруючим, щоб вони зрозуміли, що прийняття ними нового посвідчення буде падінням в преісподню*. І одно­часно Церква повинна добиватися від держави того, щоб нове посвідчення особи, по крайній мірі, не було обов’язковим.

* преісподня – (шеол – євр. слово, гадес – грец. слово, ад – рос. слово, пекло – укр. слово)

Якщо позиція, зайнята Церквою не буде серйозною, якщо до свободи вірую­чих не буде виявлено поваги: тобто хто схоче – хай бере нове посвідчення, хто не схоче, – нехай зали­шається зі старим, то лишень декотрі люди, що тверді і переконані в вірі не приймуть трьох шісток. Їх чекають випробовування, тому що решта піде проти них. Більшість людей прийме посвідчення з числом звіра. Ті ж, хто захоче спокою і комфорту, приймуть нові посвідчення, а нещасні, благоговійні люди зали­шаться зі старими документами, і тому їх будуть мучити. Та вони будуть блаженні.
На даний час обіцянки міністра (в Греції) про те, що 666 не буде стояти на посвідченнях ані явно, ані приховано, також все ж таки щось та означає. Проявімо терпіння, час покаже. Їхні слова про те, що трьох шісток не буде, це вже хоч щось… Вони почали від­мовлятися самі. Подивимося, що ж все таки постав­лять в кінцевому результаті. А до того часу, як стануть розпов­сюджуватися нові посвідчення, може вили­тися і гнів Божий. І потім, адже не за двадцять чотири години, – всі отримають нові посвідчення особи. З’являться перші картки, вони будуть розглянуті, і якщо міністр виявиться неправдомовцем, то боротьба буде праведною.
На жаль, можна почути дуже багато дурниць від декотрих сучасних “гностиків”. “Я прийму посвід­чення з трьома шістка­ми і накладу на нього хрест” – говорить один. А інший каже: “А я прийму печатку на чоло і перехрещу своє чоло хресним знаменом”. І виголошують цілу низку всіляких дурниць. Вони, не відроджені духовно, думають, що освятяться подібним чином, в той час, як їхні думки і твердження оповиті оманою лукавого. Один “владика” сказав, ніби жар­туючи: “Я в посвід­ченні, там де буду розписуватися, намалюю хрестик. Від Христа я не відрікаюсь, я всього лиш користувач тієї системи, що мене обслу­говує”. Дійсно, болото не освячується! Тільки чиста вода приймає благодать і стає святою. Але ж всім відомо, що моч водою стати не може. Каміння чудес­ним чином можуть перетворитися на хліб. Але нечис­тоти освячення не приймають. А значить, диявол, антихрист, знаходячись у вигляді свого символу в нашому посвідченні, на нашому чолі, чи на руці, не освячуються, скільки б раз ми там хрест не ставили.
Хресне знамено тільки тоді має силу, та Божест­венну благодать, коли зберігаємо віру, тримаємо в чистоті білі одежі дані нам Богом у хрещенні, коли відрікаємось сатани, єднаємося з Христом, приймаємо печать дару Святого Духа. А ці нерозумні пояснюють все простою ніби логікою!.. Поставлять поряд хрестик – і все в порядку! Але ж ми знаємо, що святий апостол Петро відрікся від Христа зовні, (не на папері), і все рівно це було справжнім відреченням. А тут думають, та говорять, що приймаючи печатку антихриста, і тим самим відрікаючись від печаті Христової, що дана нам в святому хрещенні, вони все ще мають в собі також і Христа!
 А якщо хтось прийме печатку не знаючи цього?
 Краще скажи, через безпечність, та байдужість. Як можна не знати, коли все зрозуміло до крайності? Та якщо і не знає людина, то повинна поцікавитися, та розізнати.
Допустимо, що ми не знали і тому прийняли печатку. Але й тоді Христос скаже нам: “Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамен часу не можете” (Матф. 16,3). Прийнявши печатку, хай на­віть по незнанню, людина губить Божественну благо­дать і приймає бісівську дію. Бо коли священно­слу­житель занурює того, хто хреститься в святу купель, така особа може не розуміти, що приймає таким чином Божественну благодать, але в ній потім пробуває Святий Дух, Який наставляє її. Так само й у випадку з прийняттям числа звіра, в точності до навпаки.
Потихеньку, після введення карток та посвідчень особи, тобто після складення персональних досьє, вони лукавим чином підійдуть до нанесення печатки. За допомогою різноманітних хитрувань людей примушуватимуть приймати печатку на чоло, або на руку. Вони створять людям труднощі і скажуть: “Корис­туйтеся тільки кредитними картками, бо гроші буде скасовано”. Для того, щоб щось купити, людина буде давати картку продав­цю в магазині, а господар магазину буде отримувати кошти з його рахунку у банку. Той в кого не буде картки, не зможе ані продавати, ані купувати. А з іншої сторони, вони почнуть рекламувати “досконалу систему”: непримітне для ока накреслене тавро (начер­тание – рос. слово, прим. перекладача) числа 666 на чолі, або на правій руці. В той самий час по телебаченню будуть показувати, як хтось взяв чужу картку і отримав по ній гроші в банкоматі, чи в банку. Будуть безпере­станку стверджувати: “Печатка лазером на чолі, або на руці – це більш надійно, оскільки номер печатки знає тільки її власник. Печатка – це досконаліша система: злодій ані голови, ані руки у вас не вкраде, та й номера підгледіти не зможе”. Тому і бандитам та злодіям дають зараз можливість вільно діяти.
Все йде своєю чергою. В Америці таврують собак. Через передавач вони випромінюють радіо­хвилі, і їх можуть віднайти, та й взагалі знають місцезнаходження кожної собаки. Бездомних собак, що не мають мітки, просто вбивають. А згодом почнуть вбивати і людей. Попечатали цілі тонни риби, і з супутника наглядають, в якому морі ця риба знаходиться. А зараз з’явилася ще одна хвороба, проти якої вже знайшли вакцину. Вакцинація буде обов’яз­ковою, і прийде час, коли людині роблячи прививку, будуть ставити тавро-печатку. Скільки вже людей в Америці затавровані лазером: одні на чоло, інші на руку. А з часом той, хто не буде затаврований числом 666, не зможе ані продавати, ані купувати, ані взяти кредит (чи взагалі не зможе брати гроші в борг), чи навіть влаш­туватися на роботу. Цією системою антихрист хоче підкорити собі весь світ. Люди – чи вони червоношкірі, чорношкірі, чи білі – знаходячись поза системою, не матимуть змоги працю­вати, стануть соціальними вигнанцями. Таким чином антихрист буде нав’язаний за допомогою системи, що контролює всесвітню економіку, і тільки ті, хто прийме накрес­лене тавро-печатку з числом 666, зможе ввійти в торгівельні відносини.
Але все ж таки, постраждають і всі ті люди, що приймуть тавро-печатку! Один спеціаліст розповідав, що лазерні промені дуже шкідливі для людини. Люди, що приймуть тавро-печатку, будуть “всмоктувати” в себе сонячне проміння і отримають таку шкоду, що від болі кусатимуть язики. Тим, хто не прийме печатки-тавра, буде краще за інших, тому що їм допомагатиме Христос Ісус. А це не яке-будь діло…
Три з половиною роки будуть важкими. Тим, котрі не погодяться з цією системою буде важко. Їх будуть намагатися засадити у тюрму, постійно знаходячи для цього будь-який новий привід. Пройде рік, і їх повезуть на допит в інше місто, щоб справу було розглянуто в іншому суді, а відтак з того міста повезуть в третє. А потім скажуть:
“Вибач, ти невинний (-на). Якщо б ти був (-ла) затаврований (-на), то ми перевірили б тебе за одну хвилину. А зараз ми не маємо змоги здійснити контроль”.
В комп’ютері буде висвічуватися, затаврований ти, чи ні, і в залежності від цього тебе будуть, або не будуть обслуговувати.
У декотрих телевізорів, що були привезені в Грецію за останній час, в них є особливий пристрій, що слідкує за тими, хто дивиться цей телевізор. Дуже скоро ті, хто маючи телевізор буде його дивитися, в той самий час інші будуть дивитися на них самих! Люди будуть і наглядати, і підпадати під нагляд. Все їхнє життя, все, що вони говорять, що чинять – все буде контролюватися за допомогою комп’ютера. Бачиш, яку диктатуру задумав диявол? В Брюсселі над центральним комп’ютером побудований цілий палац з трьома шістками. Цей комп’ютер може контролювати мільярди людей. Шість мільярдів – це майже весь світ. Сповідь через натиснення кнопки! Декотрі європейці виразили протест, тому що вони бояться всесвітньої диктатури. А ми, православні, протидіємо цьому тому, що не хочемо антихриста, і диктатури його звичайно також не хочемо. Нас чекають серйозні події, але довго вони не протримаються. Як Православ’я ніби “щезло” при комуністичному режимі, так воно ніби “щезне” і тепер.
Але, чи зможуть вони ставити печатку-тавро силою? Мучити людей вони можливо і не будуть, одначе, не маючи тавра-печатки, людина не зможе жити повноцінним життям. “Ви страждаєте без печатки, - скажуть вони, – а якщо б ви її прийняли, то таких труднощів би не було”. Хоч би й мала людина золото, чи долари. Використовувати їх вона не зможе. Тому, привчай себе вже зараз до простого життя, помір­кованого, можливо і зможеш пережити ці роки. Мати трохи землі, засіяти пшеницею, поса­дити картоплі, обробляти невеликий сад, город, тримати яку-небудь скотину, козу, декілька куро­чок, і тоді можливо християнин зможе прогодувати свою сім’ю. Тому що від запасів корисного також небагато: продукти довго не полежать, вони скоро псуються. Але, звичайно ж, ці утиски продов­жуватимуться не довго: років зо три, або три з половиною.
Заради вибраних дні будуть скорочені, вони навіть не зауважать, як пройдуть ці роки. Бог не залишить людину без допомоги.
Але, чи втрутиться Христос в те, що буде відбуватися в ці нелегкі роки?
Так. Можна озирнутися на історію, та побачити, як до людини побожної, але яка підпадає під різні образи (тобто над якою знущаються), часто з’являються святі, Матір Господня, та Сам Христос для того, щоб її врятувати. Наскільки ж більше можна очікувати, що до­по­може Господь, коли Його люди будуть знаходитися в такому скрутному становищі. Ось-ось гряде гроза, настане дик­та­тура антихриста-сатани, яка триватиме не довго. А потім Христос втрутиться, та покарає всю цю антихристову систему, зло буде зневажене Ним, і Він в кінці кінців, оберне його на добре.
А інші зайняті пророцтвами, на котрі дають власні тлумачення. Але не скажуть по крайній мірі: “Так мені говорить власна думка, – але стверджують: – Це саме так!” І приводять цілу купу власних переконань. Є й такі, що тлумачать пророцтва, як їм схочеться, для того, щоб виправдати свої страсті (амбіції).
На жаль, декотрі із сучасних гностиків пеленають своїх духовних дітей, як немовлят, ніби для того, щоб ті не турбувалися. “Це не важливо, – говорять вони, – нічого страшного, головне, щоб ви мали віру всередині себе”. Або ж причитають: “Не кажіть ви вже нічого на цю тему, – про посвідчення, про печатку-тавро, щоб люди не хвилювалися!” В той час, як би говорили вони людям: “Давайте постараємося жити більш духовно, бути поруч Христа, і нічого не боятися, адже саме більше це те, що ми станемо муче­никами”, вони би хоч якось готували їх до грядущих труднощів. Пізнавши істину, людина задумається і стряхне з себе сонливість. Їй стане боляче за те, що відбувається, вона буде молитися і оберігатися, щоб не потрапити в западню.
А що ж відбувається зараз? Мало того, що такі “тлумачі” коментують пророцтва по-своєму, так вони ще й самі бояться, як і світські люди. А їм потрібно би було проявляти духовну турботу і допомагати хрис­тиянам, всіюючи в них добру застереженність заради того, щоб ті укріпилися в вірі і відчули Божественну утіху. Можна тільки дивуватися: невже все те, що відбувається, не примушує їх задуматися? І чому після всіх тих тлумачень, що вони черпали їх із свого розуму, вони не ставлять хоча б знак запитання? А якщо вони допоможуть антихристу з його печаткою-тавром і потягнуть в погибель і інші душі?! Як і сказано в Євангелії: “…щоб облестити (спокусити, звабити, звести – прим. перекладача), по можливості, й вибраних”. Господь має на увазі те, що облещені будуть ті, хто тлумачить Святе Письмо з власного розуму.
Отже, за “досконалою системою кредитних кар­ток”, за комп’ютерною безпекою ховається всесвітня диктатура, ховається ярмо антихриста. “…Покладено буде накреслене тавро на праву руку їхню, або на чоло їхнє, і…нікому неможна буде ані купувати, ані продавати, окрім того, хто має це накреслене тавро, або ім’я звіра, або число імені його. Тут мудрість. Хто має розуміння, той вирахуй число звіра, бо це число людське: шістсот шістдесят шість”. (Об’яв­. 13,16-18).

ТАЙНА “IМЕНІ ЗВIРА”

“І він вчинить те, що всім, малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам, покладено буде накреслене тавро на праву руку їхню, або на чоло їхнє, і що нікому неможна буде ані купувати, ані продавати, окрім того, хто має це накреслене тавро, або ім’я звіра, або число імені його. Тут мудрість. Хто має розуміння, той вирахуй число звіра, бо це число людське, число його – шістсот шістдесят шість” (Об’яв. 13,16-18).
“Ім’я звіра” завжди представляло собою найбільшу загадку при тлумаченні Апокаліпсиса. Розгадати наперед цю таємницю було неможливо. Так, св. Іриней Ліонський попереджував про небезпеку займатися розгадуванням імені антихриста й казав, що “вірніше і безпечніше очікувати виконання пророцтва, а ніж передрікати чи передбачати будь-які імена”. Св. Анд­рій Кеса­рійський в своєму Тлумаченні на Апокаліпсис, вказав на спроби багатьох тлумачів назвати ім’я антихриста, приходить до наступного висновку: “Ста­ранне пізнання числа (печатки), а також і решти, того що про це написане, відкриє тим, хто має здоровий глузд та пильнує – час спокуси (по іншому перекладу “досвід та годину”, – прим. автора)”.
Ось чому правильне розуміння пророцтва Об’яв­лення про “ім’я звіра” стало можливим тільки тепер, коли сама дійсність (“досвід”), та самий хід подій (“час”) відкривають нам, що св. Іоанн Богослов описує саме те, що відбувається вже сьогодні, на наших очах.
“Між іншим, очевидно, що люди навіть не задумаються над тим, що ми вже переживаємо знамена останніх часів, що печатка антихриста стає реаль­ністю, – говорив старець Паїсій Святогорець. – Ніби нічого не відбувається. Ось тому Святе Письмо гово­рить, що облещені будуть навіть вибрані (Матф. 24, 24). Ті, в кому не буде доброго розположення, не отримають просвічення від Бога і облестяться в роки апостасії. Тому що той, хто не має Божественної благодаті, такий не має і духовної ясності, як не має її і диявол”. Св. Іполит Римський писав, що “з тих, хто прийме печатку-тавро, багато хто з них буде читачем Святого Письма”, а “уникнуть печатки-тавра, ті хто буде вдумуватися в прочитане та прагнути виконувати це Писання.”
І саме вдумливо прочитане з 13-го розділу Апо­каліпсису і порівняння цього із сучасною дійсністю приводить до переконання, що св. апостол Іоанн сказав про печатку-тавро антихриста все необхідне і достатнє для того, щоб в той час, коли вона стане реальністю, “ті хто пильнує”, хто має духовну ясність і мудрість (див. Об’яв. 13,18), змогли без посильної праці розпізнати її. В цьому – ціль пророцтва, а не в тому, щоб щось таїнственно (таємничо) зашифрувати і цим самим дати можливість потренуватися в розгадуванні голово­ломок.
І вмістилося все потрібне для розпізнання печатки-тавра всього лиш в трьох віршах 13-го розділу. Точне розуміння цих слів Об’явлення дозволить нам дати вірну оцінку по-істині апокаліптичним подіям, що відбуваються в наш час.
В Апокаліпсисі говориться: “накреслене тавро (не печатка, а накреслене тавро – прим. автора), або ім’я звіра, або число імені його” (13,17). Ще з древніх часів було вчинено безліч зусиль та намагань, щоб розга­дати зміст і значення цих слів. Але ж, як виявляється, неправильно розуміли ці слова раніше! Скільки було спроб вгадати і назвати “ім’я звіра” (у відповідь на заклик “вирахуй ім’я звіра”) і скільки було запропо­новано варіантів! Наприклад: “Титан”, “Латинянин”, “Бенедикт”, “неправедний агнець”. Декотрі знаходили число в імені Юліана Відступника; пізніше – в титулі Римського папи – “Вікаріус Філі Деї” (“Намісник Сина Божого”), в імені Наполеона і т. д. Всі ці спроби були зроблені на основі різного роду вираховуваннях, коли букви уявляємого імені антихриста підставляли під число 666 (так звана гематрія).
Але, справа в тому, що св. Іоанн Богослов говорить не про особисте ім’я антихриста, не про те, як він буде називатися! Тут інший смисл. “Ім’я звіра” (не антихриста, а звіра) – це ім’я від “звіра”, що буде даватися людині “звірем”, тобто самою антихрис­товою системою всесвітнього тотального електрон­ного контролю і управління людьми в умовах “нового світового порядку”. Системою, царством “звіра” (див. вище 5-й і 6-й варіанти розуміння образа “звіра”), що робитиме людину не особистістю, а казна чим. Вчасно буде згадати відразу і про те, що суперкомп’ютери (в США, в Брюсселі і ін.), призначені для акумулю­вання всієї інформації, також носять назву “Звір” (англ. – the beast).
Тому і “накреслюватися” буде не ім’я антихриста, а індивідуальне, персональне ім’я. І буде це ім’я електронним. Але ж св. апостол Іоанн нічого не знав про комп’ютерну техніку і не міг, звичайно ж, сказати, що ім’я буде електронним. Він сказав просто: “або число імені його”. В даному випадку мова йде не про те, що буде “накреслюватися” – чи ім’я, чи число. Тут не має розділення, це не вибір варіантів одного з двох, а скоріш уточнення, – тобто, що ім’я буде числовим (елект­ронним, комп’ютерним ). Союз “або” в даному випадку не розділює самі по собі існуючі предмети, а з’єднує, доводить до єднання різні якості одного і того ж предмету.
Отже, “ім’я звіра” і “число імені його” – одне й те ж саме. “Число імені” – ім’я у вигляді числа.
Говорячи іншими словами, іменем індивідуальним, іменем ідентифікуючим людину (для системи), буде номер. Причому вираховуватися цей номер буде як “креслення” (“начертание” – рос. слово від рос. слова “черта”, по-укр. “риска”) – штрихи, штрих-код. “Нак­реслити” на грецькій мові буквально означає – провести явні прямі лінії, надряпати. Звичний для нас термін “печатка” неточно передає значення слова xapayua (“накрес­лене”). Корінь цього слова – xapas від xapaoow – подряпина, кілок, стовпець, тобто palisad – забор, паркан (“частокол” – рос. слово). А як виглядає штрих-код, – ми знаємо всі.
 В тексті Апокаліпсиса, коли мова йде про антихристову систему, вживається тільки слово “накреслене тавро” (воно зустрічається в Об’явленні 9-ть разів!), а слово “печатка” у відношенні того, що “зробить” “звір” не використовується взагалі. Зуст­річаємо ж ми слово “печатка” тільки там, де говориться про “печатку”, котру дає не “звір”, а Господь, дає Своїм вірним рабам (наприклад: Об’яв. 7,3; 9,4). І “печатка” ця, по загальноприйнятому тлумаченні, є благодать Святого Духа (“печать дару Духа Святого”). В той самий час і слово “накреслене тавро” ні разу не використовується по відношенню до того, що дає Господь Своїм рабам.
Очевидно, що цей факт пояснюється наступнім. “Печатка” (sfragiysw) має на увазі надпис власного, особистого імені (імені будь-якої особи, або назви певної організації). “Накреслене тавро” ж (саме це слово) зауважує надпис не власного імені, а надпис (“креслення”) певних безособових рисочок, ліній, подряпин, що не несуть в собі імені власного, а представляють собою форму вираження (запису) цифр, “числового імені”. Ще раз переконуємося в тому, наскільки точно описує це явище “останніх часів” Святе Письмо, що і не є дивним, бо воно є Слово Самого Вседосконалого Бога.
Отже виходить так, що раби Божі, сини Царства Небесного мають “печатку” (від Господа, що дав їм її), а раби антихриста, сини царства “звіра” мають “накреслене тавро” (від “звіра”, що дав їм його). Ось де проходить розподілююча лінія між Царством Божим і протилежним йому царством сатани. Прий­няття “накресленого тавра звіра” залишає людину без благодаті Святого Духа.
Є ще одна невірна установка в тлумаченні Апокаліпсиса – це ототожнення “числа імені” із 17-го вірша з числом “666”. Це не “666”, але число імені. А ім’я у кожного своє – індивідуальний номер. Але ж раніше думали по-іншому: “ім’я звіра” намагалися відгадати, а ось у “числі імені його” не бачили ніяких загадок, або ж рахували, що і у 18-му вірші це число називається – “666”.

                            ОТЖЕ, ЩО ТАКЕ “666”?

Відповідь можна знайти, якщо детально проаналізувати слова 17-го та 18-го віршів, порівнюючи їх один з одним, та вдумуючись в зміст заклику “вирахуй число звіра”. Апостол Іоанн попереджує, що буде потрібний “розум” для того, щоб “вирахувати” “число звіра”. “Вирахуй” – тобто вияви, розди­вись. Тут, очевидно, мається на увазі не божественна вища премудрість, а мудрість земна: “хто має розум” практичний, (а не теоретичний розум), тобто певне уміння, особисте пізнання, здорову розсудливість, змістовність, як це і відповідає даному предмету такого розуміння. Це можливо і доступно для людини, тому що, звірине число є все ж таки “людське” (можливий і деякий інший варіант пояснення цього слова: “число людське” – це означає, число, номер людини).
“Числом звіра” є число “666”, так про це прямо і гово­риться у 18-му вірші: “число його шістсот шістдесят шість”. А ось вже на ці три шістки, – як кодове число самої системи комп’ютерного контролю – “прикріплюється” ідентифікаційний номер-ім’я, тобто “число його імені” (імені, даного “звірем” – сис­те­мою). Є звірине число (“число звіра”, 666), і є звірине ім’я (що отримується від “звіра”) – у вигляді числа.
Іншими словами, св. Іоанн Богослов розпізнає два числа:
1)      число імені звіра із 17-го вірша, тобто саме цифрове ім’я,
що ідентифікує конкретну людину, і
2)      число звіра з 18-го вірша, тобто три шістки. Тут потрібно
вловити хід думок св. Іоанна Богослова. Він будує свою розповідь про антихристову печатку наступним чином. Спочатку говорить про те, що в кінці часів усім людям покладено буде “накреслене тавро” на праву руку чи на чоло. “Малим та великим, багатим та бідним, вільним та рабам…”, – тобто ця система буде розрахована на всіх без винятку, в тому числі і на немовлят і на старшого віку людей, підприємців і не-підприємців, працедав­ців і найманих робітників. Це 16-й вірш. Далі, в 17-му вірші апостол Іоанн пояснює, що буде собою являти саме це накреслене тавро, та дає детальний опис (ознаки), а саме:
·         що воно буде іменем: “або ім’я звіра”;
·         причому, на відміну від звичних власних імен (Ф.І. та П-Б.),
це ім’я буде водночас числом, тобто буде цифровим: “або число його імені”;
·         а примінюватися це числове ім’я буде людьми при
здійсненні купівлі-продажу, що фактично є основою майже всіх соціальних відносин: “нікому не можна буде ані купувати, ані продавати, крім того, хто має це накреслене тавро”.
Вказав св. Іоанн і на джерело, з якого це накреслене тавро буде випливати. Це система “звіра”, анти­христове царство. Тепер вже ясно відкривається, що ім’я цьому звіриному царству – глобалізація (як процес) та “новий світовий порядок” (як результат цього процесу).
А у 18-му вірші улюблений учень Христовий відкриває вірним, яким назначив Господь жити у часи антихриста, ще одну ознаку, “особливу прикмету” накресленого тавра. Відкриття її дозволяє їм зробити однозначний висновок про те, що це і є те саме апокаліптичне накреслене тавро. Ця прикмета полягає в тому, що в накресленому таврі, даному “звірем” – системою, буде присутнє число самого “звіра” – 666. Але пробувати воно там буде не явним способом, а невидимо, так що виявити, “вирахувати” його зможе тільки той, хто примінить спеціальні пізнання, уміння: “хто має розуміння”.
І дійсно, скільки б ми не розглядали штрих-код, ІНН, чи інший подібний номер, трьох шісток ми там не побачимо. Але про їхню присутність нам відомо від тих людей, які володіють спеціальними пізнаннями в галузі комп’ютерних технологій (маючи це саме практичне “розуміння”), доводять до нашої відомості, що 666 – універсальний комп’ютерний код, “ключова послідовність”, що складається з трьох шісток.
Сумніватися ж у приміненні числа 666 в комп’ю­терних технологіях загальної ідентифікації немож­ливо, бо просто нерозумно. Це доказано. Але головне, навіть не в цьому, Ще раз повторимо, що в Апокаліпсисі говориться не про поставлення на кожну людину одного й того ж імені антихриста, чи числа “666”, а про індивідуальні, іменні коди (номери, числа), про те, що всім людям будуть присвоюватися безособові (звірині) цифрові імена. В цьому – головна думка св. Іоанна Богослова!
Ненароком згадується інтерв’ю, що було дане “Російській газеті” (від 23 квітня 1999 р.) керівником податкового міністерства Г. І. Букаєвим: “А номер – це просто ваша електронна фамілія. У вік комп’ютерів користуватися папером та олівцем глупо. Для машини читати слова є важко, їй легше працювати з цифрами – ось номер кожного громадянина й буде замінювати його фамілію в електронній базі даних”. Ось так: просто електронна фамілія! Ось так і просто про електронну фамілію говорить св. Іоанн Богослов.
А чому ж все таки будівничими “нового світового порядку” було обране саме число – 666? Справа в тому, що для них 666 – це символ економіки, позначення влади єврейських грошей. У Старому Завіті в часи царювання Соломона – період вищого підйому єврейської держави – говориться зокрема наступне: “В золоті, яке надходило до Соломона кожного року, ваги було шістсот шістдесят шість талантів золотих” (3-я Царств 10,14)*.

* 3-я Царств 10,14 – в укр. Біблії 1-а Царів 10,14

Ось чому у сіоністів це число асоціюється з виконанням головної юдейської мрії – панування над усім світом. І не секрет, що світове панування досягається ними за рахунок контролю над фінансами. З наступом ери “безготівкової спільноти” з її елект­ронними грошима всі фінанси будуть контролюватися тими, в чиїх руках будуть світові системи загального комп’ютерного обліку. “І ось тепер вони (ці сіоністи) збираються прибрати до своїх рук всю економіку, – говорив про це старець Паїсій Святогорець в 1992 ро­ці. – Для цих саме цілей і служить комп’ютер “Звір” в Брюсселі”.
І ще декілька зауважень про те, що випливає із уважно прочитаних трьох віршів 13-го розділу Апокаліпсису. Тут сказано: “покладене буде накрес­лене тавро на праву руку їхню, або на чоло їхнє” (вірш 16-й). Але це не означає, що накреслене тавро не може існувати поза межами руки чи чола! В 17-му вірші говориться, що “нікому не можна буде ані купувати, ані продавати, окрім того, хто має це накреслене тавро, або ім’я звіра, або число його імені”. Одначе не додано, що накреслене тавро перебуватиме “на руці чи на чолі”. По іншому кажучи, мова йде в принципі про наявність електронної фамілії в люди­ни, незалежно від того, яким буде його носій: свідоцтво про постав­лення на облік в органах податкової, паспорт, картка, мікрочип, рука, чоло, тощо… Мова йде про те, примінюється, чи не примінюється електронне ім’я при здійсненні розрахунків. Буде мати можливість купити, чи продати не той, хто обов’язково має щось – яку-будь мітку – на руці, чи на чолі, а той, в кого є числове ім’я. Ось як! А нам говорять “захисники” ІНН, що ні про яку передпечатку Біблія не говорить. Але, ще як говорить! А ще краще так: Біблія говорить не про печатку, (чи передпечатки), точніше, не стільки про печатку, як про накреслене тавро на руці, або на чолі, скільки про числове антихристове ім’я, яке буде присвоюватися кожному.
Ось ще одне зауваження. В 16-му вірші сказано: “усім”. А в 17-му: “нікому не можна буде…, окрім того, хто має…” числове ім’я. Це означає, що система, як така, буде передбачати всезагальний, “всеоб’ємлючий” перехід на життя з електронним іменем, але знайдуться такі “небажані особи”, які будуть відмов­ля­тися від прийняття цих розрахованих на всіх номерів. Якраз їм і “не можна буде” нічого придбати, – не буде ніякої можливості, не буде засобів та способів платежу.
Так і є. Цими “персонами” (вдале слово, тому що вони збережуть свою особистість, індивідуальність, персону, а не розтворяться в безликому цифровому стаді), і будуть християни, що розпізнали оману сатанинську. І переслідуватися будуть такі християни вже не “по релігійним основам”, а як порушники обов’язкових для всіх установ, що вже і відбувається на даний час.
І ось ще таке. Якщо можна було б, то св. апостол Іоанн згадав би не тільки про купівлю-продаж, що неможливий для людини, але і про транспорт, страховку, медичні послуги, комунальні платежі, та інші “атрибути” сучасного життя. Але про головне він сказав. А гроші й зараз – як і тоді – відіграють ключову роль у соціальних відносинах.
Як бачимо, в трьох віршах Біблії говориться дійсно про багато що, майже про все, що стосується “печатки” антихриста. Про саме головне, у всякому випадку. Зрозумівши це головне, можна дати правильну оцінку будь-якій новині, що стосується даної проблеми. З основної тези про те, що “число імені” – це ім’я у вигляді числа, дане звірем, логічно випливає пояснення всіх інших слів віршів з 16-го по 18-й, а також і всього того, що ми маємо на сьогод­нішній день. Так, чи інакше, вільно, чи невільно, але саме із такої трактовки слів Апокаліпсису про печатку виходять всі статті, звернення, висловлювання та заяви проти поголовного електронного кодування. Ієросхимонах Рафаїл (Берестов), що підвизався на Святій Горі Афон, якось одного разу дав наступне визначення ідентифікаційному номеру: “ІНН – це ім’я, яке дає масонство кожній людині, ім’я цифрове” (з магнітофонного запису бесіди з о. Рафаїлом).
 Тільки тепер, бачачи що все здійснюється, ми розуміємо, наскільки точне, і в той самий час просте описання грядущої антихристової печатки дав апостол Іоанн Богослов, виходячи при тому, звичайно, з уявлень та розумінь свого часу. Насправді, дві тисячі років тому назад неможливо було розповісти про це ясніше та оприділенніше!
 Наведемо загальний висновок (резюме) по резуль­татам технічної експертизи, проведеної в ході судньої тяганини в м. Приозерську по іску (позову) православних громадян про признання права стояти на обліку в органах податкової без використання ІНН (експерт – кандидат технічних наук, завідуючий лабора­торією ЦЕІТ ГІТМО А.П.Іпатов). Ключеві слова і слово­сполучення, що прямо співпадають з наведеним вище тлума­ченням, – виділені.
“ІНН в системі обліку являється іменем людини, даним їй системою, представляє собою число, може бути нанесене на чоло, чи на праву руку людини, має штрихову форму креслення, при вираховуванні якої використовується ключова послідовність шістсот шістдесят шість”.
Неважко побачити, що між викладеним тут пояс­нен­ням слів Об’явлення і висновком спеціаліста-експер­та (що має практичне “розуміння”) спів-падіння  повне.
“Накреслення (xapayua) “на чолі чи на правій руці”, писав прот. Сергій Булгаков, – з усією невизначеністю цього образу, означає очевидно якусь відмітину, все одно, в чому б невияв­лялось це духовне падіння (таким може бути вступ в партію більшовиків, чи расистів – при цьому не по переконанню, якщо можна про таке говорите у випадках духовного озві­ріння, але з примусу, зі страху, або заради корис­ті)… Далі йде ще одна риса того ж віддання себе в рабство державі, яка ще не знаходила для себе повного здійснення в древності, але отримає повне по-істині пророче підтвердження на даний час. Це є віддання себе в рабство економічного характеру, через карткову етикеточну систему розприділення госпо­дарсь­ких благ для задово­лення насущних потреб. Усім, хто зберігає себе та стверджує свободу від деспотизму звіра, оголошується господарський бойкот, позбавлення “продовольчих карток” з усіма його страшними наслідками – загроза голоду. “Накреслене тавро, чи ім’я звіра, або число його імені” в даному випадку є одне й те ж саме – виражає знак підданства та вірнопідданських почуттів у відношенні до звіра”. Що ж стосується методу дешифрування “звіриного числа”, то його прот. Сергій Булгаков не вважав без­спірним і казав, що зусилля розгадати це число, “виті­кають більш із подразненої цікавості, ніж із благочестя”.
Як бачимо, прот. Сергій Булгаков дуже близько підійшов до розгадки тайни “імені звіра”, але в той самий час, коли він складав своє тлумачення (книга “Апокаліпсис Іоанна” була видана в 1948 році), ця тайна все ж таки була ще не доступна. Про це свідчить і сам о. Сергій: “Оскільки Господу завгодно, тайна цього імені розкриється до кінця в повноті часів… Тут потрібно буде нове відкриття, не вимагається щоб воно виявилося через здогади та хитрування, але щоб було дано згори”.
Нас можуть звинуватити: “а що, як ви помиляєтеся і час правління антихриста ще далеко?”.
Але чи не забагато спів-падінь? І чи не розумніше, хоч би заради власної безпеки, відмовитися від нав’язаної системи, поки це можливо, невже подібно до нерозумних, випробовувати дійсність попередження на собі, ставлячи під загрозу спасіння душі?

ПОГЛЯНЬМО В СВЯТЕ ПИСЬМО

Об’явлення 13,16: І він вчинить те, що всім, малим і великим, багатим і бідним, вільним та рабам, покладено буде накреслене тавро (“начертание”рос. слово із Біблії Синодального видання – прим. перекладача) на праву руку їхню, або на чоло їхнє,
Об’явлення 13,17: і, що нікому не можна буде ані купувати, ані продавати, окрім того, хто має це накреслене тавро, чи ім’я звіра, або число імені його.
Об’явлення 14,9-10: І третій ангел слідував за ними, говорячи голосним голосом: хто поклоняється звірові і образу його, та приймає накреслене тавро на чоло своє, або на руку свою, той буде пити вино ярості… буде мучений вогнем і сіркою…
Об’явлення 14,11: і дим їхніх мук здійматиметься повік, і не матимуть спокою ні в день, ні вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, та що приймають накреслене тавро його імені.
Об’явлення 15,2: І бачив я, ніби скляне море, змішане з вогнем; і ті, хто переміг звіра і образ його, і накреслене тавро його і число його імені, стоять на цьому скляному морі, тримаючи гусла Божі,
Об’явлення 16,2: Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробились тяжкі та огидні гнійні рани на людях, котрі мали накреслене тавро звіра і поклонялися образові його.
Об’явлення 19,20: І схоплений був звір і з ним лжепророк, котрий чинив перед ним чуда, якими він спокусив тих, що прийняли накреслене тавро звіра, і тих, які поклоняються його образові: вони обидва живими були вкинуті в озеро вогненне, що горить сіркою...

В ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА
IДЕНТИФIКАЦIЙНИХ НОМЕРIВ?

Ідентифікаційний номер по визначенню є номером людини і цим він відрізняється від інших будь-яких номерів будь-коли використовуваних людиною в своєму житті – номер паспорту, номер пенсійної книжки, табельний номер і т. п. – що входять у список його персональних даних в той чи інший період життя людини. Це номера документів, вони обмежені строком життя цього документу, як пропуск на роботу з табельним номером обмежений часом роботи людини на підприємстві.
Будь-який інший ідентифікаційний (ІНН, код особи, страховий номер, номер пенсійної страховки, номер “картки москвича”, номер “транспортної картки” (СПб) і т.д.) присвоюється людині на все життя, і, як виявилося, навіть посмертно, так, як нікому іншому після смерті цей номер більше не присвоюється, і навіть існують комерційні кладовища, куди приймають на поховання людей, тільки у тому випадку, якщо в них є ідентифікаційний номер.
Але, так як ідентифікаційний номер є номером людини, то і нанесений він повинен бути на саму людину, на його “тіло”, а не на який-будь сурогат: папір (свідоцтво), книжечку (новий бланк “паспорту” з вирахуваними машинкою даними), чи електронну смарт-карту – з обов’язковою умовою мати цей сурогат завжди при собі та додатковими цифрами в голові для посвідчення того, що пред’являє в даний момент саме свій ідентифікаційний номер, як його вічний власник. Але всім і так зрозуміло, що номер об’єкту управління повинен бути нанесений на цей об’єкт управління, стати його невід’ємною, немож­ливою для знищення фізичною частиною.
 Але у комп’ютер, а вірніше у обчислювач, людину не запхаєш. Сучасні технології пропонують три способи автома­тизації вираховування номеру з її тіла-носія:
·         штрихове кодування;
·         пасивна радіочастотна мітка (без особливого дже­рела
енергії);
·         активна радіочастотна мітка (з власним джерелом енергії).
Перший спосіб вважає, що людина сама повинна піднести свою, завжди відкриту ділянку тіла зі штрих-кодом до обчислювача, хоча тепер і це не обов’язково – сучасні нано-технології можуть наносити невидимі оку лінії на тіло людини (скажемо, під час лазерної зйомки на документ) і вираховувати їх на відстані.
Два останніх способи також можуть працювати в двох режимах: з участю самої людини і без її участі.
Отже, ми бачимо, що всі три способи можуть бути використані для автоматичної ідентифікації людини, і навіть без її участі.
Отже, добровільно прийнявши один раз іденти­фікаційний номер, людина добровільно погод­жуєть­ся з тим, що номер в кінці кінців буде нанесений на тіло, буде вираховуватися і іденти­фікувати (свідчити про) особу в автоматичному режимі без відому самої людини і являтися ключем доступу до постійно накопичуваної інформації про особисте життя на протязі всього її строку, де б, в якій країні людина не знаходилася.
Сьогодні ми фактично маємо справу з глобальним
соціальним експериментом, в якому закони управління технічних систем переносяться на суспільство. Ціль цього експерименту – утворення глобального кібер-суспільства, сотового (мобільного) сітєвого суспільства (тобто суспільства в мережі), а простіше – електронного конц­табору.
В електронному концтаборі безпека тіла сумнівна. Вживлювані в тіло людини мікрочипи можуть мати номери та засоби протилежного зв’язку, навіть до аудіо-, відео-, телепато-комунікацій, хімічних з’єднань та генераторів небезпечних випро­мі­нювань.
Автоматична ідентифікація тіла в будь-який завгодно час дня, або ночі, у будь-якому місці (навіть декілька метрів під землею) з фіксацією біометрії і постійно накопичувана подібного роду інформація може опинитися в недобросовісних руках, і тоді про особисту безпеку не може бути й мови. Та й взагалі людству, як біологічному різно­виду загрожує небезпека підміни на електронний сурогат. Відповідна “Програма 50” схвалена прези­дентом Росії і є навіть Доручення Уряду Російської Федерації №ХВ. П8-05601 від 01.03.2000 р. Ціль програми – “безсмертя” людини, що досягається, як вважають автори, шляхом клонування і “запису-кодування” (зомбування) в мозок клону всієї накопичуваної за життя інформації з особистого електронного досьє, ключем до якого звичайно служить все ж той таки ідентифікаційний номер.
В електронному концтаборі сумнівна й свобода політичного воле-спрямування.
Автоматична ідентифікація обмежує можливість політичної діяльності в опозиції (“…ось, супутник пролетів, і список готовий…”) до правлячої влади. В Росії почалося фінансування Федеральної Цілевої Програми “Електронна Росія” в результаті вико­нання якої правляча влада в кінці кінців перестає бути презентативною (владою особистостей), а значить і відповідальності не несе перед будь-ким, хто б це не був. Будь-хто з людей з народження, отримавши номерок на тіло, стає потенційним злочинцем. Більш того, виношуються плани ліквіду­вання самого поняття державності шляхом заміни на всесвітнє інформаційно-сотове (мобільне) суспільство. Наяв­ність мікрочипу у політичного діяча робить його особливо уязвимим (вразливим).
В електронному концтаборі сумнівна свобода й на світогляд. В Росії фінансується й діє під керів­ництвом міносвіти Федеральна програма “Форму­вання установок толерантної свідомості і профілак­тика екстремізму в російському суспільстві (2001-2005 рр.)” (www.tolerance.ru). Ідентифікація себе перед автоматизованою системою управління по номеру, а не по Імені у Христі для православного християнина є неприйнятним, бо являється байду­жим відношенням до свого спасіння. Толерантний електронний світогляд (тобто, сформоване перш за все електронним ЗМІ) нічого спільного з Право­слав’ям не має. Прийняття Духа Святого після відмови від Христового імені неможливо. Тіло християнина – храм Духа Святого, і не повинно осквернятися штрихами та мітками.
Отже, повертаючись до питання – чим небезпечний ідентифікаційний номер, можна коротко сформулювати так:
Загальне прийняття ідентифікаційних номерів відк­риває доступ до тіла людини сучасним кіберне­тичним технологіям в політичних цілях, призведе до автоматичної ідентифікації людей в будь-який час і в будь-якому місці з постійним накопи­чуванням інформації в електронному досьє і автоматичною аналітичною обробкою, призведе до побудови глобального електронного концтабору, в якому відбудеться скасування і підміна основопо­ложних та невід’ємних прав і свобод людини, призведе до питання про саме виживання людства, як біологічного різновиду, до диктатури всесвіт­нього правителя, влади сатани, самозни­щення, вічної погибелі…
В. М. Ільїн, доктор науки-техніки, академік Міжнародної Академії “Інформація, зв’язок, управління в техніці, природі, суспільстві”.

ЧАСТИНА II

НАРОД УКРАЇНИ ПОСПIХОМ ЖЕНУТЬ
В ЕЛЕКТРОННИЙ КОНЦТАБIР!

До сих пір триває процес підготовки до електронної паспортизації України.
30 квітня 2004 року Кучма Л.Д. (бувший на той час президентом України – прим. перекладача) підписав Указ “Про утворення Єдиного державного реєстру фізичних осіб” №500/2004, у відповідності з яким в Україні почався процес до завершення успішної підготовки по заміні паперових паспортів на нові електронні паспорти-картки, початок видачі котрих був запланований на літо 2004 року, (але цьому завадила помаранчева революція – прим. перекладача). Паспорт-картка не тільки мав замінити всі посвідчення особи людини, але й мав стати його електронним гаманцем, без якого неможна було б нічого ні купити, ні продати. У відповідності до Указу цього бувшого Президента України № 175/2004 від 09.02.2004 р. в Україні почалася і навіть тепер продовжується прискорена заміна виплат готівкою на електронні безготівкові виплати по пластиковим карткам. В торгівлі, на підприємствах та в установах вже почали встанов­лювати спеціальні термінали для розрахунків по банківським карткам. Під виглядом боротьби з тіньовою економікою і тероризмом у всьому світі поспіхом впроваджується система тотального контролю, а ходження грошей готівкою настійливо замінюється “вигодами” безготівкового розрахунку по електронним карткам (http://networkusa.org).
 Впровадження системи видачі заробітної платні по банківським електронним карткам через банкомати, у відповідності з цими Указами бувшого Президента України Л. Кучми № 969/99 від 07.08.1999 р. та № 183/2001 від 20.03. 2001 р., морально підготувало населення України для добровільного прийняття електронних паспортів, які вже готові до видачі всьому народу України, але як зазначалося вище, милістю Божою це призупинено до часу, бо Господь прагне, щоб спаслося якомога більше людей, через пізнання істини. Але час близький!
 Колишній замісник начальника паспортного управ­ління МВС України Микола Пилипчук стверджував: “Світова практика прагне до єдиного стандарту паспортів, і Україна приєднується до цього стан­дарту... Рішення про введення цієї системи було прийняте ще в 1993 році”. На розвиток нової паспорт­ної системи з бюджету, тільки в 2000 році було виділено 36 млн. гривень (“Даєш пластикову паспор­тизацію!”, газета “АіФ в Україні”, № 35, 2000 р., стор.8).
У відповідності з впровадженням Єдиної держав­ної паспортної системи (ЄДАПС), отримання паспор­та-картки буде обов’язковим для всіх – від немовляти до пенсіонера. Нові паперові паспорти будуть недійс­ні. А відмова від прийняття картки буде розціню­ватися, як кримінальний злочин (відхилення від суспільного контролю, потенційний тероризм), за що будуть штрафувати і притягувати до відповідальності (див. Офіційний сайт Верховної Ради: з/пр № 4368, 4002).
Колишній замісник начальника Управління секрета­ріату Кабінету Міністрів України, що розпрацьовував всі ці українські паспорти повідомляє що “машинно-обчислювальна інформація буде розміщена в спе­ціаль­ному мікрочипі, вмонтованому всередині доку­мен­ту… Вставивши картку в автомат-обчислювач, можна буде отримати повну інформацію про її власника, навіть до відбитків пальців… Без відому громадянина держава нікому не видасть його даних. Звичайно ж, тільки якщо це не передбачено законом”, (газета “Факти”, 26 липня 2000 р., стор.5).
У відповідності з діючою Постановою Кабінету Міністрів України №898 від 02.08.1996 р., особисті дані про все населення України вже вільно пере­даються за-рубіж, що узаконюється факт небаченого ще в світі шпіонажу і давлення світового суспільства на кожного громадянина України зокрема. Така зрада національному суверенітету веде до повної втрати незалежності України.
Збирання, та на все життя зберігання в комп’ю­терному реєстрi відомостей про кожного громадянина – його особових даних, відбитків пальців, зйомки райдужної оболонки ока, фор­ми лиця, відомостей про сімейне положення, місце прожи­вання і місце фактич­ного знаходження, кількість грошей на рахун­ку в банку, точне утримування та кількість покупок і продажі, перенесених захворюваннях, стані здоров’я, політич­них, релі­гій­них переконань і багато чого іншого – надає злочин­цям, комп’ютерним зломщикам та терористам “зручну” мож­ливість для залякувань, шантажу, грабунків, чи навіть вбивства.
Подібні процеси почалися в Греції трохи раніше ніж у нас. Тому для нас важлива також позиція по цьому питанні Еладської Православної Церкви. Послання Св. Синоду Еладської Церкви від 09.03.93 р. з тривогою відмічає, що при введенні електронних карток-паспортів, “враховуючи необме­жені можливо­сті сучасної технології в області електроніки по витоку чи перекручуванні інформації, виникає реальна загроза порушення свободи особистості в державі”.
Дійсно, примінення комп’ютерів, як і всіх досяг­нень технічного прогресу, не тільки дає переваги, скільки породжує нові проблеми у суспільстві. Однією із самих серйозних в сучасному світі (зокрема на заході) повстала проблема комп’ютерних злочинів. (Викладені факти взяті із статті архим. Афанасія (Анастасіоса), ігумена св. обителі Великих Метеор “Плацдарми для приходу нової епохи антихриста”. Автор широко користувався західними джерелами, зокрема, журналом Law Enforcement Bulletin – органом ФБР). Самий розпов­сюджений їхній різновид – крадіжка інформації. Це повністю узгоджується з передбаченням західного футуролога (спеціа­ліста по науці про прогнози на майбутнє) Альвіна Тоффлера про те, що самим цінним, і часто, саме товаром для викрадання, в перспективі, буде інформація. Підля­гають крадіжці навіть гроші, що зберігаються в банках, інтелектуальна власність (відкриття, винаходи, взагалі, будь-які новітні наукові та технічні досяг­нення), військові та комерційні таємниці. Так, у Детройті, штат Мічиган, США, один комп’ютерний зломщик-любитель ввійшов у комп’ютерну систему одного банку, відкрив новий рахунок і систематично переводив на нього невеликі суми коштів з інших рахунків. Ці невеликі крадіжки досягли загальної суми 50 тисяч доларів, перш ніж були розкриті. Інший злочинець, що отримав в 1994 році доступ до ком­п’ютеру “Сіті-корпорейшн”, перевів на свої рахунки близько 40 млн. доларів і зняв з них біля 400 тисяч доларів. Відомий також випадок, коли такий собі 16-ти літній юнак викрав банк даних американського Пентагону, були випадки викрадення комп’ютерної інформації в однієї з кращих розвідувальних служб – Британської “Інтелліджент Сервіс”.
Карл Кох (на прізвисько Хегбарт) зламав секретні коди американського військового відомства, витягав секрети та передавав їх росіянам. Його холодний труп був знайдений зимою 1989 р. в лісі біля Гільхорна.
Кібернетичні гангстери пролізли в Сітібанк і в американську музичну фірму Universe. ФБР розшукує хакерів “Діагноз”, “Дагер” та “Метеор”, котрі були ключовими фігурами у справі про крадіжку номерів кредитних карток.
Більш 40 американських комерційних сайтів підпали під напад зі сторони організованих груп, діючих разом із терористами Росії та України: хакери заволоділи номерами більш ніж на мільйон кредитних карток. Згідно заявам представників ФБР, мова йде про компанію по залякуванню, яка ведеться на протязі вже декількох місяців групами комп’ютерних піратів. “Це одна з самих масштабних атак подібного роду на електронні комерційні сайти”, – заявив один з висо­копосадових чиновників з ФБР, побажавши залиши­тися невідомим.
Не тільки Сполучені Штати стали мішенню піратів, одначе ФБР відмовилося надати список інших країн, що постраждали від дій хакерів.
Хакери зламують файли, що забезпечують безпеку сайтів, виявляють банківські реквізити користувачів, зареєстрованих на сервері, а потім вимагають “викуп” під загрозою передачі номерів викрадених кредитних карток, паролів і конфеден­ційної банківської інфор­мації кримінальним угрупуванням.
По даним консалтингової компанії “Meridien Re­search”, в 2000 році сума викрадених через Інтернет за­собів досягла 1,6 млрд. доларів. Більш за все від елект­ронних крадіжок постраждали Сполучені Штати. (La TRIBUNE, по даним “Новий вік”, 17 березня 2001 р.)
Британський Союз Банків оцінює сукупні втрати від комп’ютерних афер приблизно у 8 млрд. доларів щорічно. Звичайно ж, користувачі комп’ютерів зацікав­лені в засобах захисту. Одначе досвід показує, що вони виявляються неефективними. Наприклад, в 1977 році була створена шифрувальна система з кодовим числом RSA – 129, творці якої гарантували, що розгадати придуманий ними шифр можна буде через 40 квадрильйонів (тисячі мільярдів) років. Одначе всього через 17 років, в 1994 році, група з 600 “добровольців” розгадала цей шифр і через “Інтернет” зламала код. І взагалі, стеження показали, що, коли спеціалісти по безпеці комп’ютерів придумують нові засоби захисту, комп’ютерні зломщики з ентузіазмом сприймають це, як нову можливість проявити свою винахідливість, і в короткий термін знаходять спосіб пролізти в комп’ютер через заново встановлену перешкоду. Більше того, сам технічний прогрес дає нові можливості для комп’ютерних злочинів. Вже зараз, людина, що протизаконно збирає ту, чи іншу інформацію, та опрацьовує її, в змозі легко її при­ховати – вона має можливість перенести її на простий диск, який у випадку раптового контролю можна скоренько (не барячись), витягнути з комп’ютера і просто пок­ласти до кишені. Якщо врахувати, що нове покоління дисків має вмістимість гігабайта (біля мільярда знаків), то можна оцінити ступінь небезпеки – на такий диск можна внести інформацію про декілька мільйонів людей.
В Японії з самого початку дії національної ідентифікаційної системи виник витік даних на жителів міста Осака, що прийняли ідентифікаційні номери. Так на практиці було отримано доказ небезпеки дії таких систем.
Цілком зрозуміло, що при такій вразливості ком­п’ютерів вкладати в них сугубо особисті дані про громадян небезпечно, і це може призвести до багатьох неприємних та небажаних наслідків для людей. Утворювачі інформаційної системи Шенген, бажаючи заспокоїти тих людей, що почали хвилюватися про це, запропонували країнам учасницям прийняти закон “Про захист громадян при зборі та опрацюванні даних особистого характеру”. Цей закон було представлено на затвердження і грецькому парламенту. Право­славний грецький народ дуже скоро зрозумів неспроможність цього закону. Різко та негативно відізвались про нього афонські отці. В спеціальному Зверненні Священного Кіоту Святої Гори від 24.02.1997 р., зокрема сказано: “У зв’язку з колосальними можливостями сучасних технологій, ніякий закон і ніяке судочинство не можуть реально проконт­ролювати збір, обробку і використання майже “не матеріальної” електронної інформації… Проект закону “Про захист громадян при зборі та обробці даних особистого характеру”, на жаль, насправді представляє собою узаконення електронного збору, обробки та використання інформації особистого характеру, в той час, коли так названий “захист” є чисто теоретичний… Затвердження цього законо­проекту Парламентом стане останнім кроком для… кінцевої втрати осо­бистих секретів та поваги до нашої свободи”.
Постійні крадіжки електронних грошей в банках, взлом секретних баз даних державних установ, і тому подібні комп’ютерні злочини свідчать про те, що доступ до даних про кожного власника електронного паспорту дуже скоро стане надбанням всіх, хто тільки забажає, і буде продаватися на базарах не тільки України, але навіть всього світу.
Як сьогодні вони запевнюють нас в безпеці переходу до пластикових паспортів, так завтра будуть переконувати в недосконалості цієї системи і переході до вживлення мікрочипів.
Не зупинить введення електронних грошей і тіньовий бізнес.  Скажімо в упаковках, позначених штрих-кодом як кава, будуть перевозити за кордон наркотики, а гроші перерахову- ватимуть так, як за каву.
Загальний контроль над особистими даними в комп’ютері перетворює людину в раба, залежного від рішення і влади розпорядника реєстру. Система тоталь­ного стеження створить можливість політичної, економічної, релігійної, моральної, біологічної, психо­соматичної дії на особу, її блокади і взагалі знищення, як такої (http://kiev1.org).
Електронний безконтактний мікрочип (датчик) з особистим ідентифікаційним номером людини в пластиковому паспорті буде ключем доступу до життя людини в комп’ютерній зоні України. Постійний ра­діо­зв’язок мікрочипа в картці з комп’ютерним реєст­ром забезпечить “зручне” тотальне стеження за носіями електронних паспортів – громадянами Украї­ни, непомітно призведе до узурпації влади, до приско­реного встановлення в країні диктатури жорсткого індивідуального керівництва кожною людиною.
Це ставить питання про зміст подальшого розвитку людського прогресу в напрямку так званої “цифрової епохи”. Але православних християн більш за все тур­бує преднаміренне використання в графічному зобра­женні штрих-коду міжнародної системи ЕАN –13/UPS символа антихриста – “666” (таємниця штрих-коду. Газета “Шанс”, № 20, 14 серпня 1996 р. Василь Ахра­меєв, кандидат технічних наук, старший науко­вий співробітник, Ігор Башкіров, кандидат технічних наук. “Хай допоможе нам Бог уникнути печатки анти­христа”. http://kongord.narod.ru/index/Prison/pril13.html; Інформаційно-технічна експертиза, проведена Цент­ром Енерго-Інформаційних Технологій Санкт-Петер­бурзького Державного Інституту Точної Меха­ніки і Оптики / Технічний Університет/ (між-кафедральний підрозділ при університеті). Відповідальний за проведення експертизи та за зроблені висновки – зав. лабораторією ЦЕІТ к.т.н. Іпатов А.П. Опублікована в Додатку книги ієродияк. Авеля (Семенова) та Олександра Дроздова “Знамение Пререкаемо” М.2002. Штриховий код і число 666. http://www.iraklios.ath.cx/bar_code_RUSIAN/barcode.htm; Штрих-код і число 666. Перший і останній (“Сер­бський хрест”). №8, серпень 2003).
Комп’ютер не вираховує ні арабських цифр, ані букв. Їх потрібно перевести в систему штрихів та пропусків. В процесі декодування (розпізнання) штрих-коду в системі EAN-13/UPS комп’ютер одно­значно розшифровує три пари подовжених ліній, як цифри “666”. Висновки вчених цим не обмежуються. Вживання саме таких символів невиправдано і невигідно, бо: 1) середній символ контролю не потрібний; 2) Немає необхідності крайнім символам контролю бути однаковими між собою та із середнім символом контролю, це утворює непотрібні усклад­нення; 3) Немає необхідності виділяти всі три символи контролю більш подовженими лініями.
Отже, остаточний висновок полягає в тому, що ті, хто розпрацьовував міжнародну систему штрих-коду спеціально ввели 666, як фактично символічне число – число антихриста.
Згідно з загально прийнятим вченням Церкви в кінці часів антихрист, число котрого буде шістсот шістдесят шість (Об’яв. 13,18), очолить міжнародне богоборство на всіх рівнях суспільства. Звідси стає ясно, що число 666 при свідомому його використанні (в будь-якій формі запису) є антихристиянською, сатанинською символікою, однією з форм богоборства в сучасному світі.
Думка про невипадковий характер числа 666 в електронних картках підтверджується і в посланнях Св. Синоду Еладської Церкви. В Посланні від 07.04.97 р. є наступне прохання до Уряду Греції: “Звернутися до керівництва країн Європейського Союзу, які, хоч і об’явили себе (по крайній мірі, деякі) державами “демократичними”, але вважаються ще все ж таки країнами християнськими, з християнською культу­рою, офіційно поставити питання про заміну числа 666 в центральній електронній системі Союзу на будь-яке інше кодове число. При такому прогресі електроніки невже подібна заміна не можлива?”.
Одначе події показали, що Уряд Греції залишив без уваги прохання керівництва Право­слав­ної Церкви, і вже в Посланні від 09.02.1998 р. Св. Си­нод Еладської Церкви з гіркотою оголошує: “Св. Си­нод в своєму попередньому Посланні від 07.04.1997 р. вказав на містичне значення числа 666 і просив “не приймати його в якості кодового числа державних комп’ютерних систем по захисту людини”, а також “не використовувати число 666, як кодове число в нових грецьких паспортах, де в обов’язковому порядку потрібно ставити графу “віросповідання”. Як показало життя, це прохання Церкви не було почуте”.
Саме на основі цього, тобто саме тому, що керівні органи країни відмовилися навіть розглядати це питання, болюче для православного народу, Св. Синод Еладської Церкви й зробив висновок про те, що число 666 присутнє в Шенгенській системі інформації не випадково, і саме тому Синод рекомендував віруючим відмовитися від нових паспортів.
Впровадження електронних паспортів “по євро­пейським стандартам” закінчиться повним скасуванням ходи грошей готівкою і впровадженням тота­літарної системи купівлі-продажу по електронним карткам і мікрочипам. Тоді вся основна влада буде належати розпоряднику електронного реєстру, а не народу, чи  уряду (органам влади). Тоді гроші готівкою вже ніхто ніде не буде приймати, а електронні паспорти і банківські рахунки невгодних людей будуть миттєво блокуватися розпорядженням начальника реєстру. Тоді кожній людині (не виключаючи й тих хто має владу, і бізнесменів) під виглядом боротьби з тероризмом будуть для ідентифікації вживлювати під шкіру електронний мікрочип (http://zaistinu.ru)…
Постійні крадіжки та загублення електронних паспортів, помноження в зв’язку з цим злочинів, послужать “вигідною” причиною для переходу до остаточної ідентифікації – обов’язковому вживленню мікрочипу з особистим кодом під шкіру правої руки кожному власнику електронного паспорту в Україні (http://adsx.com).
В Росію, на початку 2004 року, вже завезли тисячі таких чипів (http://russgps.ru), за допомогою яких через супутникову систему GPS здійснюється постійний контроль за місцезнаходженням таврованої людини, а також виконується вплив на її свідомість і повне управління нею (http://kevinwarwick.org). Мікрочип під шкірою вже повністю замінює всі необхідні ключі і документи, що посвідчують особу, в тому числі гроші готівкою і електронний паспорт.
Таким чином персональний ідентифікаційний номер повинен розглядатися як ключ до створюваної всесвітньої системи контролю над людиною. Він неро­зривно зв’язаний із штрих-кодом вказаного міжнарод­ного стандарту, і є головним кодовим числом і в електронних паспортах, а також і у наново розпрацьо­ваних мікрочипах, імплантованих під шкіру людей та тварин. Добровільне ж присвоювання державною владою громадянам персональних ідентифікаторів є не тільки, і не настільки технологічною необхідністю, наскільки актом релігійним, “ініціацією”.
“І він вчинить те, що всім, малим та великим, багатим та бідним, вільним та рабам, покладено буде накреслене тавро на праву руку їхню, або на чоло їхнє; і що нікому неможна буде ані купувати, ані продавати, окрім того, хто має це накреслене тавро, чи ім’я звіра, або число його імені. Тут мудрість. Хто має розуміння, той вирахуй число звіра, бо це число людське. Число ж бо його: шістсот шістдесят шість” (Об’яв. 18, 16-18).
Зрозуміло, що електронний контроль потрібний не стільки для пересічних дій штучно насаджуваного міжнародного тероризму, скільки для поголівного охоплення і контролю всього людства з ціллю приведення його на поклоніння грядущому антихристу. При ньому, як у древні часи, незгідних із системою тоталітаризму під тортурами будуть пробувати заставити прийняти його богомерзку печатку.
В декотрих, може виникнути питання, наскільки виправдано таке рішуче неприйняття православними нових посвідчень, адже число звіра, котрим є ІНН, поки що не наноситься на руку чи чоло.
В 17-му вірші 13-го розділу говориться, що “нікому не можна буде ані купувати, ані продавати, окрім того, хто має це накреслене тавро, чи ім’я звіра, або число його імені”. Одначе не додано, що накреслене тавро мусить бути “на руці, або на чолі”. Іншими словами, мова йде в принципі про наявність електронного імені в людини, незалежно від того, яким буде його носій: свідоцтво про поставлення на облік в податковому органі, паспорт, картка, мікрочип, рука, чоло…
Наведемо загальний висновок (резюме) по результатам технічної експертизи, проведеної в ході судового розгляду в м. Приозерську по позову православних громадян по визнанню права стояти на обліку в органах податкової без використання ІНН (експерт – кандидат технічних наук, завідуючий лабораторією ЦЕІТ ГІТМО А.П.Іпатов). Ключеві слова і словосполучення, що прямо відносяться до наведеного вище тлумачення, – виділені.
“ІНН в системі обліку є ім’ям людини, даним їй системою, представляє собою число, може бути нанесене на чоло, або на праву руку людини, має штрихову форму креслення, при вираховуванні якої використовується ключова послідовність шістсот шістдесят шість”.
Неважко побачити, що між викладеними тут поясненнями слів Об’явлення і заключенням (висновком) спеціаліста-експерта (що має практичне “розуміння”) спів-падіння повне.
Накреслене тавро, чи ім’я звіра, або число його імені в даному випадку є одне й те саме – виражає знак підданства та вірнопідданських почуттів по відно­шенню до звіра. Хоча антихрист ще не воцарився, але ті, хто приймає “число його імені” вже сьогодні визнають владу “звіра” в світі та над собою. “І дим їхніх мук буде підійматися на віки вічні, і не будуть мати спокою ні в день, ні вночі ті, хто поклоняється звіру і образу його, та приймає накреслене тавро його імені” (Об’яв.14,11).
Святе Письмо нам ясно свідкує, що всі затії людства, противні волі Божій, викликають гнів Господній. Вже одного разу після-потопне людство пробувало побудувати на чолі з царем Німродом, потомком проклятого Хама (Бут. 10,8-10) всесвітнє царство. Як тоді, в древності, людьми оволоділо бажання прославитися не добрими справами, а гор­деливим стремлінням до земного преуспівання (успішності), незви­чайною будовою, так і тепер йде побудова нового всесвітнього порядку, основаного на противленні (спротиві) Творцю. Тоді Господь змішав у людей мови і зруйнував їхній замисел. Сьогодні ледь не весь світ представляє собою Вавилон. Керівники світової спільноти мають за ціль насадити одну “культуру”, одну релігію, одну мову, один порух людського стада на духовний та тілесний забій. Світ прийняв на плечі свої замість хреста Христового ярмо сатани і в кінці кінців віддасть владу над собою антихристу. Наш уряд не хоче предприйняти хоч які-будь спроби против­лення біснуванню Америки, що керована вибраним ідолом – “свободою”. Але, як тоді старозавітній Патріарх Евер зі своїм плем’ям не приймав участі в побудові богомерзкої Вавилонської вежі (свт. Дмитрій Ростовський “Келійний літописець”, стор.218), так і нам потрібно неприйняттям ідентифікаційних номерів і електронних паспортів відмовитися від участі в побудові нової Вавилонської вежі – “нового світового порядку”, який очолить противник Божий. Безсум­нівно, що на створення “нового світового порядку” не має волі Божої. А тому, приймаючи ІНН і пластикові паспорти, ми приймаємо участь в цьому богомерзкому ділі і тим грішимо. Як праотця Евера Бог благословив і від його потомства народився Спаситель світу – Ісус Христос, так і ми, відмовившись від ІНН і зберігаючи у всьому вірність Творцеві, будемо надіятися на Його милість до нас. “Будьмо з’єднані з Христом. Постараймося з цієї хвилини вести більш духовну боротьбу і постійно бути з’єднаними з Христом – через сповідання, молитву та Божественне Причастя. Щоб ні в чому нас не обікрав диявол, і не матимемо будь-якої слабкості, якої не-будь пристрасті, що відлучатиме нас від Христа. Той, хто буде з’єднаний з Христом, розрізнить і знамена часів. Розрізнить, що є Христове і, що від диявола, і буде мати відвагу і силу звершувати декотру жертву заради любові до Христа. Отже, зараз, більш чим в будь-яку епоху, по-скільки приходять ці спокуси, нам потрібно потурбуватися про те, щоб бути з’єднаними з Христом” – наставляє християн афонський старець Георгій.
Отже, добровільне прийняття персонального, на все життя, номеру (ІНН, особистий код, соціальний або страховий номер і ін.), що виражається скріп­ленням особистого підпису бланку заяви на присвоєння коду, чи саме використання персонального ідентифікатора являється свідченням особистої згоди з введеною системою і, по суті, рівно-значимою спів­участю в “тайні беззаконня”, тобто являється початком відречення від Христа.
Православні віруючі сприймають введення паспор­тів-карток, і наступне за цим вживлення мікрочипів, як основу для знищення православного населення Украї­ни. Сотні тисяч людей ніколи не погодяться прийняти електронний паспорт, введення якого нав’язує Україні світова спільнота.
Ми не бажаємо стати затаврованими зомбі-рабами міжнародного концтабору. Ми настоюємо на відміні введення системи електронних паспортів в Україні, бо вона виглядає як політичний тероризм, який посягає на громадянські права і свободи особистості. Вимагаємо забезпечити наше законне право жити без персональних ідентифікаційних номерів і електронних паспортів.
Зараз необхідно терміново направити Звернення: “Вимагаємо відмінити введення в Україні електронних паспортів-карток. Вимагаємо прийняття законо­проек­ту 3711-3!”, – по наступним адресам: 1) Київ, вул. Банкова, 11, Президенту України; 2) Київ, вул. Грушевського, 12/2, Прем’єр-міністру України; 3) Київ, вул. Грушевського, 5, Голові Верховної Ради України.

 
Ухвалено ще з 3 червня 2004 року Православною спільнотою України.    

ЧАСТИНА III

СутНІсть грiха прийняття

сьогоднішнiх номерiв та грядущОЇ

“печатки-накресленого тавра”

1. Про це важко говорити, але не можна і мовчати…
“Отже, вважайте, чиніть з обережністю, не як не мудрі, але як мудрі, цінуючи час, тому що дні лукаві. А тому не будьте нерозсудливі, але пізнавайте, що є воля Божа” (Ефес. 5,15-17).
Корячись Слову Святого Письма “всьому свій час, і час всякої речі під небом… час мовчати, і час говорити” (Екл. 3,1;7), ми, що по милості Божій покликані до монашого (чернечого) життя, вимушені сьогодні говорити, бо “ось нині час благо-приємний, ось нині день спасіння” (2-е Кор. 6,2).
“Не про себе тільки кожний хай піклується, але й про інших” (Филип. 2,4) – заповідає нам апостол Павло. І сьогодні нашу посилену турботу про ближніх ми проявляємо у викладенні перед усіма роздумування про декотрі важливі моменти духовного життя і спасіння, що зв’язані з так званою “кодифікацією” – присвоюванням, на все життя, особистих номерів всьому людству.
 Ми повинні це зробити, як діти Матері-Церкви, щоб прийняти живу участь у вирішенні питань, що торкаються усього Тіла Церковного, тобто всіх віруючих, а не тільки богословів.
Ми також вимушені писати про це, тому що не задовольнив нас, як і багатьох інших, 7 пленум Синодальної Богословської комісії РПЦ (від 19-20 лютого 2001 року) своїм заключенням (висновком) по питанню присвоювання людям індивідуального номеру платника податків (ІНН).
І, по-скільки дискусія в церковному народі на цю тему продовжується, то смиренно просимо всіх православних архієреїв і ієреїв, монаших (ченців) та мирян з увагою, терпінням та благодушієм познайомитися із пропонованими нами “Роздумуваннями”.
Священноначаліє ж просимо продовжити і поглибити все-сторонній розгляд даного питання (бо воно ще не є достатньо розглянуте та вивчене, і не знайдене вирішення, що було б сприйнятне для всіх членів Церкви), і не робити офіційних заяв від лиця ніби Церковної Повноти в угоду поспішаючої світської влади, що намітила до визначеного строку провести кодифікацію населення. Це – питання особливо важливе для всієї Православної Церкви і кожного зокрема, і тому поспіх в прийнятті рішення по ньому – недопустимий. Адже від цих сьогоднішніх рішень буде залежати наша участь у вічності.

**********************************************************************
ЗРОБИМО ДЛЯ ПОЧАТКУ короткий огляд основ­них прогалин в розсудах по даній темі, які повинно з усією пильністю розглянути в самий найближчий час загально-церковним розумом.
1.      САМИМ скорботним фактом є те, що при розгляді питання ідентифікації особи (як
захисники інни­зації, так і її противники) на протязі усього минулого періоду часу майже не
звертали уваги на новозавітні заповіді Христові, у світлі яких хрис­тиянин повинен розглядати
всіляку справу (а справа глобалізації з присвоюванням людині номе­ру на все життя – особлива).
Але хіба можуть бути висновки, основані на такому розгляді проблеми, боговгодними і спаси­тель­ними? Адже Христос сказав: “Якщо хочеш ввійти в життя вічне, збережи заповіді” (Матф. 19,17).
І в роздумуваннях Богословської комісії від 19-20 лютого 2001 року також дуже мало приділялося уваги словам Святого Письма. Проблема ІНН розглядалася з різних сторін, але рішення приймалися не на основі новозавітних заповідей Христових, а ... на основі “державно-церковних відносин”.
І ось, як не скорботно зізнаватися, – виходить, що постановлення людей, що стоять при владі, тобто заповіді людські, ми стараємося виконувати, щоб уникнути гніву людського. А заповіді Христові чомусь залишаємо без уваги, забуваючи про гнів Божий…
В даній ситуації прикладом може слугувати апостол Павло, котрий сказав: “Чи в людей я нині шукаю благовоління, чи в Бога? Чи людям стараюся догоджати? Як би я і до сих пір догоджав людям, то не був би рабом Христовим” (Гал. 1,10). Пам’ятати ці слова необхідно всім, хто хоче бути християнином по житті, а не тільки по назві.
2. БАГАТО ХТО ДУМАЄ, що суть гріха в прийнятті “антихристової печатки-тавра” виявляється в словесному, усвідомленому відреченні від Христа. Але це – помилкове розуміння, бо відступлення від Христа набагато частіше звершується в діях, аніж в словах. Господь сказав: “Що ви кличете Мене: Господи, Господи! І не чините того, що Я вам кажу?” (Лук. 6,46). І у апостола сказано: “Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються” (Тит. 1,16). Тому позначене питання необхідно розглядати дуже уважно, щоб зробити правильні висновки і таким чином уникнути гріха і погибелі.
3. ПРОБЛЕМА КОДИФІКАЦІЇ залишається неви­рі­шеною ще й тому, що розглядається вона не з початку, а з кінця, тобто з подій, що мають відбуватися вже при антихристі, і мало звертається уваги на перед-антихристів період, так ніби його і бути не може. Але ж благо-розумніше передбачати ПОЧАТОК біди, а не тільки її кінець – вже при антихристі. Згадаємо, що сказав нам Христос: “Коли ж ПОЧНЕ це збуватися, тоді восклоніться і підійміть голови ваші” (Лук. 21,28). А це означає, по слову Христовому, ми повинні впізнати Початок і відповідно реагувати на нього, піднімаючи наші голови від земних турбот до небесного і вічного, і не обтяжувати себе купівлями життєвими, безпечно очікуючи поставлення на праву руку, або на чоло “печатки-тавра” антихриста.

* * *
ПЕРЕХОДЯЧИ до розгляду цих і інших питань, перш за все, ми звертаємося до опонентів і просимо їх постаратися хоча б трішки, без пристрастей, зрозуміти тривогу тих, хто бачить цю справу по-іншому. Ми не бажаємо кого би то не було осудити, чи принизити, але яку біль відчуваєш, коли читаєш відповіді, дані митрополитом Мінським та Слуцьким Філаретом корес­понденту “Країни. Ru” по закінченні засідання Богословської комісії: “Чи являється ІНН печаткою антихриста? Боже упаси!” Звичайно, і ми згідні, що не являється “печаткою” в завершеному вигляді, але ж ніяк не згідні з наступним висновком: “Ніякої подібності, ніякого зв’язку ми не знайшли в ІНН з печаткою антихриста…”
 Що на це сказати?.. Невже нам казати неправду перед Богом і своїм сумлінням, погоджуючись: “Так-так, і ми також нічого не знайшли” ?
 Трудно говорити, але не можна і мовчати…
 Ось тому і говоримо, щоб ще раз підштовхнути архіпастирів, пастирів і народ церковний до більш детального та уважного розгляду проблеми іннизації та іншої цифрової ідентифікації і всього, що за ними піде слідом.
 Розуміємо, що сьогодні кожен розглянувши позначену проблему в свою міру і зі своєї точки зору зробив свій вибір. В багатьох людей це питання “набило оскомину” – та ще й так, що не хочеться навіть повертатися до нього. Ну що ж, може це і на краще. Тепер залишилося тільки перевірити свій вибір у світлі Христових заповідей: саме християнське життя потребує цієї перевірки.

II. Чи нова “релiгiя антихриста”?
“Що було, те й буде; і що чинилося, те й буде чинитися, і немає нічого нового під сонцем ” (Екл. 1,9).
 “ХРЕСТ НАКРЕСЛИВШИ Мойсей… і всупереч написав непереможну зброю…”
 Тоді, декілька тисячоліть назад, почався перехід синів Ізраїлевих з Єгипетського рабства в землю Обітовану. Чи ж не означає подібним чином і сьогоднішнє накреслення особистих номерів початок “переходу” Нового Ізраїлю, але вже – в рабство під “новий світовий порядок”?..
 “Процес відпадіння від Бога… (взагалі) тайно звершується в глибині людських сердець”. Одначе при прийнятті накресленого тавра - числа, що дане на все життя, він виявляє себе і стає вже явним, переводячи православ’я З ХРЕСТОМ ХРИСТОВИМ в православ’я “З КОМФОРТОМ”, релігію “НЕ ВІД СВІТУ ЦЬОГО” в релігію “ЖИТТЄВУ”…
 Маємо сказати, що передісторія цієї релігії почалася давно – ще тоді, коли Денниця захотів і побажав здійснити свою ідею само-обожнення: “Піднімусь на висоти понад хмари, буду подібний до Всевишнього” (Іс. 14,14). Облестивши та відвівши від Бога одну третину ангелів, падший (впалий) Денниця з тією ж богопротивною ціллю облестив в раю і наших прабатьків Адама і Єву, пообіцявши їм, що “не помрете”, але “будете яко бозі” (Бут. 3, 4-5).
З того часу у всіх віках, в багатьох різно-видних формах, чиниться князем цього світу одна і таж сама суть його релігії само-обожнення: “Ми наш (без Бога і Його законів), ми новий світ збудуємо…”. Почи­нається ця лжерелігія як би непримітним задово­ленням гріховних життєвих прагнень і закінчиться шануванням антихриста і сатани, як “доброго бога”, котрий чинить “рай” на Землі, не вимагаючи від людини боротьби зі своїми страстями. Це і є та сама тайна беззаконня, про котру попе­реджує нас Святе Письмо (2-е Сол. 2,7).
Сьогодні християни, коли згадують про “тайну без­законня”, то мають на увазі зовнішнє, – так би мо­ви­ти, політичне її виявлення, і зовсім забувають про сокритий (прихований), сердечний її розвиток. А вона одна і таж сама і звершується в глибинах людських сердець і в тайних радах
заправил світових кулуарів, і направлена на таке ж виховання
роду людського, щоб всі прий­няли ворога Божого – диявола – за “доброго бога”. Тому, якщо сьогодні не зрозуміти, що світ без виконання ЗАКОНІВ БОЖИХ з кожним днем все біль­ше і більше засвоює собі цю древню тайну БЕЗЗАКОННЯ, реалізуючи, таким чином, ідею обож­нення сатани (і його ставленика анти­христа), то не можливо буде зрозуміти, чому за прийняття “печатки-накресленого тавра” як нас­лідок буде вічна мука.
Отже, почнемо з Божою допомогою розглядати це питання по порядку.

* * *
ОДНИМ ІЗ САМИХ ВАЖЛИВИХ моментів, на котрий варто звернути увагу, є заміна апокаліптичного слова “накреслене тавро” на слово “печатка” (а також в різних перекладах Біблії на укр. мові “знамено”, “знак”, “клейно”, що також є не до кінця правильно. В одному перекладі, так званому “сучасному”, стоїть слово “тавро”, але на жаль не в словосполученні із  словом “накреслене”, а без нього, всі ці слова також сприймаються як “печатка”, навіть слово “тавро”, через що губиться смисл і значення того, що буде ставити людям звір. І тільки в перекладі Нового Завіту виданому у Львові в 1992 році, однією із православних конфесій, слава Богу, стоїть словосполучення “накреслене тавро”, на кінець правильно перекладене – прим. перекладача). Не зауважуючи того, що Апокаліпсис (зокрема в грецькому оригіналі Нового Завіту – прим. перекладача) говорить нам тільки про накреслене тавро, це слово замінене на слово “печатка” і доповнене словом “антихрист”, це заміни­ло собою вислів Святого Письма “накреслене тавро, або ім’я звіра, або число імені його” (Об’яв. 13,17), і створило нове словосполучення – “печатка антихрис­та”. Ось воно якраз і принесло у свідомість людей інше розуміння і уявлення про накреслене тавро.
Як приклад цьому з’явився такий собі лже-Іполит. Ось що читаємо в його “Слові”: “Печатка ж його (нечистого) на чолі і на правій руці составляє число шістсот шістдесят шість. В принципі, думаю, що я не знаю в точності цього надпису: адже може бути знайдено багато імен, відповідних до вище згаданого числа; але все ж говоримо, що сама ця печатка, напевно, має надписвідрікаюсь”(розділ 28).
Звернімо увагу: не знаючи, він з початку навмання оприділює цю “печатку” . А буквально через декілька рядків поширює своє розуміння і з дерзанням пише вже стверджуючи напевно: “… ця печатка…буде прого­лошувати: Відрікаюсь від Творця неба і землі…” (розд. 29).
А які ж будуть наслідки з цього всього?
БАГАТО ВЖЕ БУЛО (і ще може бути) богословських суперечок про особу лже-Іполита, але головне в усьому цьому те, що незаперечними залишаються факти його, явних підмін і грубих перекручувань. Ось тому богословам потрібно звернути серйозну увагу і повністю видалити із вжитку ці нововведення, а їх – не так мало:
1)      про відречення (розд. 27-29);
2)      про перед-існування душ “бувших від вічності” (розд.1);
3)      про те, що сам сатана воплотиться і прийме плоть у вигляді привида (розд. 27);
І інші подібні неправдиві твердження, котрі рано, чи пізно можуть принести свої згубні плоди. Вище згадана фраза про відречення (котра чомусь широко цитується сьогодні кількома православними авторами під іменем святителя Іполита Римського) такий плід вже принесла.
Адже, основуючись на наведеному вище вислові лже-Іполита, що “…та печатка… буде проголошувати : Відрікаюсь…”, люди не тільки завбачають відречення в самій “печатці-накресленому таврі”, але вже і почали чекати попереджуючу “печатку” саму вимогу свідомого відречення в словесній формулі. Так вчорашній ложний домисел, прийнятий за істину, сьогодні вже став як би “ОПРИ­ДІЛИТЕЛЕМ” ГРІХА прийняття “антихристової печатки”.
А які ж наслідки?
ОЧІКУВАННЯ словесного відречення від Христа у якості “оприділителя” гріха “антихристової печатки” виглядає на перший погляд правдоподібно. Але, як би “накреслене тавро” випереджувалося б такою вимогою, то не було б потреби настільки ясно і докладно давати людям попередження в Апокаліпсисі про накреслене тавро числа людського і як наслідок цього, вічної муки, так як кожному християнину відомо, що відречення – смертний гріх, наслідок якого – вічна мука. Адже кожному зрозуміло, що як хтось вимага­тиме відречення від Христа, то правдивому христия­нину неможна погоджуватися приймати навіть царсь­ку корону, а не те що якесь там “накреслене тавро”.
В цьому і вся “сіль” цього попередження – Господь, як Всезнаючий, Він знав, що християни останніх часів при своїй прив’язаності до земного, починаючи від неуважності до Євангельських запо­відей, в силу мистецтва облещування сатаною і лукавою благовидністю його справ, не вгледять і не признають в прийнятті цифрового анти-імені гріхов­ного дійства. І тому Господь настільки докладно відкрив апостолу Іоанну Богослову суть про “накрес­лене тавро”. А без такого свідчення ми навряд чи вгледіли б згубу для своєї душі в пропонованих нам життєвих перебудовах, в основу яких закладена загальна нумерація людей.
ЯКЩО РОЗГЛЯДАТИ все, що відбувається в нашому житті “зовсім по-людськи”, то прийняття накресленого тавра якогось там числа для купівлі-продажу є справа соціально-економічна, а не релігійна. За що ж тоді буде вічна мука?..
Ось в цьому сьогодні і потрібно розібратися не тільки богословам, але і кожній людині, що хоче спастися.
А в тих, хто очікує тільки “попереднього відречення”, питаємо:
-          Як Ви вважаєте, прийняти людині “печатку антихриста” – це смертний гріх, чи ні?
-          Звичайно ж смертний!
-          А вбивство і блуд вважаються смертними гріхами?
-          Звичайно.
-          А в того, хто наважується звершити вбивство, хіба хтось (сатана чи людина) потребує попереднього словесного відречення від Христа?..
Таке очікування – плід нерозуміння. І до всього решти, це – дуже зловредна думка, тому що їй радісно вірять всі ті, кому “ніколи” уважно і серйозно займатися справою власного спасіння: адже поки не заставляють відрікатися від Христа – все добре і прекрасно, можна спокійно жити в своє задоволення.
Але Святе Письмо і святі отці попереджують нас, що козней диявольських в “ці останні, варті сліз часи” уникнуть тільки ті, котрі будуть пильнувати у всякий час: “Пильнуйте у всякий час і моліться, та й не ввійдете в напасть” (Матф. 26,41), бо “прихід (анти­христа) по дії сатани, буде з усякою силою… і з усяким неправедним облещуванням” (2-е Сол. 2,9-10)*, щоб “облестити, якщо буде можливо, і вибраних” (Матф. 24,24).
Так що позначене питання також потрібно переосмислити.
* * *
НАСТУПНИЙ НЕ МЕНШ ВАЖЛИВИЙ МО­МЕНТ в роздумуванні по даній проблемі: думка, що той хто прийняв “печатку” не зможе вже відобразити правою рукою хресного знамена. Чи правильно буде розуміти це в буквальному смислі?
Думаємо, що це “неможливе”, скоріш за все, буде обумовлене не фізичною причиною (ніби як паралічом руки). Більш ймовірно, що такі люди не зможуть, а вірніше за все – НЕ ЗАХОЧУТЬ попечатувати себе хрестом скорбот заради заповідей Христових.
А ось професору богослов’я диякону Андрію Кураєву здається: немов, такого “факту”, що ті хто прийняв податкові картки ще можуть хреститися, вже достатньо, щоб довести свою правоту, показати заблудження противників кодифікації і звести нанівець міф про “антихристову печатку”.

*2-е Сол. (до Солунян) в  рос. Синодальному виданні Біблії 2-е Фес. (к Фессалоникийцам).

Отець Андрій пише: “Ті, що отримали іденти­фікаційні картки можуть хреститися (хоча декотрі з них під впливом відповідних проповідей і приходять до духовників поплакати і покаятися в своєму гріху прийняття “печатки антихриста”). Невже цього факту недостатньо для того, щоб звести нанівець міф, що тлумачить податкові картки, як “антихристову печатку”?”
По-перше, не зрозуміло, чому чиняться такі незрозумілі узагальнення. Мало хто сприймає подат­кові картки як вже кінцеву “антихристову печатку”. Більшість людей вважає, що це – підготовка до “печатки”. Таким чином, диякон Андрій робить “переконливе” заперечення неіснуючого “міфу”.
А, по-друге, факту, що “ті, хто прийняв податкові картки ще можуть хреститися” не зовсім достатньо для переконання в безгрішності прийняття цих карток і утвердження правоти тих, що підтримують кодифі­кацію – що ми і постараємося показати в подальшому викладенні нашого “Роздумування”.
ГОВОРЯЧИ ПРО УПУЩЕННЯ при розгляді даної проблеми, повинно з особливою увагою відзначити, що не просто недоглядом, а роковою помилкою є невірна точка зору по відношенню до слів Святого Письма (13-го розділу Об’явлення, вірші 16-18). Майже всі чомусь в першу чергу звертають увагу на слова: “на праву руку, або на чоло”, а не на слова: “ані купувати, ані продавати ”. По цьому всьому видно, що якраз ось тут і робить своє діло підміна слова “накреслене тавро” на слово “печатка антихриста” (оскільки значення “печатки” асоціюється з тим, щоб щось “попечатувати” по закінченні будь-якої дії).
Ось і виходить так, що очікуємо “печатки”, як довершеного діла – підкорення царству антихриста (або, як “відмітини”, “знаку”, чи “символу” такої поко­ри), і не бачимо СУТІ. Не бачимо, що в теперішній час особистий номер вже виконує функцію “печатки-накресленого тавра”, тобто дає можли­вість купівлі-продажу.
Звичайно, виникає питання: чи мало в нашому житті було, є, і можливо буде різноманітних умов­ностей, що забезпечують купівлю-продаж? Одначе потрібно звернути увагу на те, що нам сьогодні пропонують. По-перше наказують отримати:  
1)        номер особистий, тобто “людський” (поза номером
документу, асигнації і т.п.);
2)        номер на все життя (і навіть посмертний);
3)        номер життєво-забезпечуючий, тобто виступаючий у ролі
“хлібної картки”;
4)        номер, що лежить в основі управління глобальною сітевою
спільнотою –“новим світовим порядком”.
Без індивідуального номера людина в цьому “новому порядку” життя дорівнюється нулю – як та, що не існує взагалі. Так що це вже зовсім інша справа – мати такий номер… чого чомусь “не бачать” ті, що стоять на стороні прийняття цих номерів.
“І ВІН (ЗВІР) ВЧИНИТЬ ТЕ, що всім малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам покладено буде накреслене тавро на праву руку їхню або на чоло їхнє” (Об’яв. 13,16).
Яке ж значення цього накресленого тавра? Щоб тільки “відмітити” і осквернити людей завдяки числу 666? Звичайно ж ні. Із слів Святого Письма, святих отців, а також із самого життя є очевидним, що будуть створені такі соціально-економічні умови життя, при котрих без накресленого тавра особистого номеру – числа людського – “НІКОМУ НЕМОЖ­НА БУДЕ АНІ КУПУВАТИ, АНІ ПРОДАВАТИ” (Об’яв. 13,17).
Очевидно, що це – нова (видумана впалими анге­лами і людьми) стійка, життєво-забезпечувана форма товарообміну. І ця система для свого функціонування має за потребу цифровий ідентифікатор, тобто конкретне, особисте число людини, що ототожнюється з її особою, а не однакову для всіх “відмітину” якимсь одним іменем антихриста чи числом 666. Бо самі по собі ці три шістки не можуть дати людині можливості купівлі-продажу.
Давайте розглянемо більш практично. Допустимо, людина прийме якимось чином “три шістки” без особистого номеру. Коли вона прийде в магазин, або банк, то, чи дадуть вони їй можливість виконувати купівлю-продаж і платити податки? Ні. Тому що людина не має особистого номеру, відповідного його особовій справі в системі державного обліку. Вона як би не існує для цієї нової системи – “чужої” для неї. Але, якщо людина прийняла особистий ідентифікатор, то отримує допуск і можливість виконувати купівлю-продаж і платити податки вже як “своя”, що состоїть в цій (перед)-антихристовій системі обліку під своїм, визначеним на все життя, номером.
Таким чином, цифровий ідентифікатор, що присвоюється людині, стає в буквальному значенні цього слова, числом людським – невід’ємним від її імені, життя і діяльності. Без особистого номеру людина (навіть сьогодні, а тим більш завтра) не зможе виконати ніякого товарообміну, ніякої банківської операції. Вона стане просто неспосібною жити в “новому порядку” життя.
Ось чому потрібно дивитися на справу, а не на гарні слова і назви. Нам заповідано: “По плодам їхнім впізнаєте їх” (Матф. 7,16). Плід “накресленого тавра” числа людського, згідно із Святим Письмом, – можливість виконувати купівлю-продаж. І сьогод­нішній ІНН вже дає такий “плід” – таку можливість.
ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: як визначити, що собою насправді представляє сьогодні ІНН, що нам пропонують приймати, і чи можна нам, християнам, його приймати? Все переплуталось, незрозуміло, від чого потрібно віддалятися: від штрих-коду, трьох шісток, особистого коду, чи ІНН?..
Щоб у всьому цьому розібратися, необхідно бути більш пильним у всьому, в тому числі – уважно спостерігати, що відбувається в житті духовному і в житті світу в теперішній час. В даному “Роздумуванні” ми керуємося словами святителя Андрія Кесарійського, який сказав: “Відоме введення числа ВІДКРИЄ ЧАС ціломудренним і пильнуючим”. І ось те, що ми сьогодні спостерігаємо, про те і повинні роздумувати, оцінюючи ті духовні процеси, що відбуваються (тобто в світлі слів Святого Письма і святих отців), а не просто “по-людськи”.
Ще з перших віків християнства людей цікавили питання: хто такий антихрист?.. які будуть ознаки його приходу?.. що заключає в собі “число звіра”?..
Багато хто намагалися визначити ім’я за допо­могою вираховувань. Адже, як відомо, в грецькій, єврейській, та й у слов’янській мовах, цифри позна­чуються буквами, тому будь яке слово можна предста­вити у вигляді ряду чисел, замінивши букви їхніми цифровими значеннями. Пошук був направлений на підбір таких слів, в яких сума цифр виявляла число 666. Подібним чином діяли й інші тлумачі. Підібрали слова “титан”, “латинянин”, “агнець неправедний”, “злий вождь”, “дійсно шкідливий” і багато інших імен, котрі фактично могли би бути в антихриста, так як кожне з них в своїй числовій сумі утворювало число 666.
Так в цей час розуміли, і так ця традиція підтримувалася. Але по-скільки, по слову свт. Андрія Кесарійського, “відоме введення числа” повинно відк­рити час, то, спостерігаючи сучасне життя, бачимо: число, яке дає можливість купувати і продавати – це не тільки (і не на стільки) число імені самого антихриста, скільки число “цифрового імені” людини, що видається їй (перед)антихристовою системою. Кощунственний ж символ 666 (який являється загаль­ним для всіх людей ключем входу в електронну базу даних) можна розглядати як свідоцтво, від кого (!) нам це “ім’я” присвоюється.
ОСЬ ТОМУ, для того, щоб відповісти на постав­лене вище питання (від чого нам слід віддалятися), необхідно сказати наступне. Якщо будемо зважувати на слова Святого Письма і керуватися ними в житті, то нам потрібно віддалятися від усякого особистого номеру, що присвоюється нам на все життя, з котрим нам прийдеться ототожнюватися на рівні із власним іменем при купівлях-продажах і інших контактах з державними структурами. Сьогодні такі номери нам пропонують під назвою “ІНН” і “особистого коду”, а завтра – якогось “універ­сального” чи “глобального” іденти­фікатора.
Чи буде цей номер поставлений будь-яким технічним способом в документі (як зараз), чи “попечатаний” у вигляді штрих-коду на тілі, або “схований” під шкірою в чипі, або “прикріплений” до людини ще якось по-іншому – це діло техніки і етапів поработіння людства. У всіх же цих душе-пагубних етапах для служителів князя світу цього головне – присвоїти кожній людині номер на все життя. Сьогодні, поки глобальна система тільки формується, його видають на папері, або на пластиковій картці. Але при сформованій системі особистий номер – універсальний ідентифікатор – буде ставитися людині безпосередньо на тіло (при чому – прямо в роддомі; так що цій антихристовій системі є можливість протистояти тільки зараз, як і у Євангелії Христос сказав нам: “Коли ж почне це збуватися… підніміть голови ваші” (Лук. 21,28)).
Потрібно зрозуміти, що всіляке індивідуальне людське число, яке буде давати можливість купівлі-продажу в новоствореній соціально-економічній систе­мі, є початком і основою погибельного накресленого тавра – так званої “печатки антихриста”.
Як би ці числа не називали, в якій би благовидній “обгортці” життєвої необхідності не пропонували їх нам прийняти – це по суті справи не змінює.
Якщо ми відмовимося приймати ці номери сьогодні, то залишимося вільними від усієї глобальної антихристової сіті: штрих-кодів, 666, карток (т. н. елект­ронних документів), чипів і інших утворень ком­п’ютеризації, через котрі, в кінцевому висновку, і утвориться так звана “печатка антихриста” “на праву руку або на чоло” (див.: Об’яв. 13,16). Але якщо приймемо ІНН, то неминуче попадемо в сітку цього “нового порядку життя”. (І дійсно, служителі “тайни беззаконня” сьогодні в прямому смислі ділять світ на “соти” і утворюють всесвітню “Сіть” («Мережу») – сітку (мережі) для улову людства в погибель в новому богоборницькому порядку).
 Із такого розуміння того, що відбувається і потрібно виходити, тобто роздумувати і робити висновки.

*  *  *
ДЕКОТРИХ ВСЕ Ж ТАКИ турбує питання: чи вже не являється ІНН “печаткою антихриста”?
Те, що це не так, здавалося б, повинно було б бути зрозумілим кожному: вже по одному тому, що ставлять ІНН зараз ще не на “руку або чоло”(Об’яв. 13, 16-18).
Одначе сьогодні в нашій Церкві спостерігається таке скорботне явище: хтось готовий признати цифрові ідентифікатори (ІНН) за “саму справжню” “печатку антихриста”, а інші впадають в другу крайність і погоджуються приймати все, що пропонує світ, оскільки вважають, що не може бути печатки, так як ще немає антихриста.
Але царство антихриста і печатка його адже ж не раптово, чи в одну мить, “зваляться з місяця” на усіх земно-народжених. Очевидно, що серед нас будуть проводитися поетапно якісь необхідні підготовчі міроприємства. Ми забуваємо про попередження Слова Божого: “…злодійствують злодії злодійськи (тобто сокрито й таємно). Жах, яма і петля для тебе, жителю землі!” (Іс. 24,16-17).
Тому ми повинні звертати увагу на всі процеси, що відбуваються в світі – зокрема, на сьогоднішню кодифікацію, котра є фундаментальним підготовчим міроприємством до підкорення всіх людей владі грядущого антихриста (а сьогоднішній особистий номер, відповідно, грає свою роль як ядро майбутньої “печатки-накресленого тавра”).
В цьому ми нікого не стараємося переконати, а тільки пишемо для того, щоб ради Бога, по-братерськи, попередити: “Не ходіть там – бо ось же яма!” (по слову преподобного Іоанна Ліствичника). Так що нехай кожний задумається і вирішить сам для себе.
Але куди ж “ходити” (щоб не впасти в яму)? На це питання ясно відповідає нам Святе Письмо: “До всіх заповідей Твоїх направлявся, всякий шлях неправди возненавидів” (Пс. 118,128); “Світильник ногам моїм закон Твій, і світло стезям моїм” (Пс. 118,105); “В наказах (Господніх) – все Його благовоління і ніхто не може умалити спасенність їхню” (Сир. 39,24).
А ми, забувши про те, що повинні мати заповіді Христові світильником у всіх випадках свого життя (а у випадку з прийняттям номерів на все життя особливо), питаємо один одного: “Що робити?” І, помучившись нерозумінням, приймаємо здебільш для себе від антихристиянської системи цифрове анти-ім’я. Але в Євангелії Христос нам говорить: “Кожний, хто слухає ці Мої слова і не виконує їх, подібний до людини нерозсудливої, котра побудувала дім свій на піску; і пішов дощ, і розлилися ріки, і подули вітри, і наперли на цей дім; і він впав, і було великим падіння його” (Матф. 7,26-27).
ПОВИННО ВІДЗНАЧИТИ вірне розуміння предназначення ІНН, виражене в посланні Української Православної Церкви від 3-го червня 1998 року, де УПЦ більш глибоко і, головне духовно підійшла до розгляду даного питання. Потрібно звернути увагу на зроблені висновки: “…“печатка антихриста” лишень завершить процес відпадіння від Бога і Його благодаті, що нині таємно звершується в глибині людських сердець. Саме в цьому випадку індивідуальний іденти­фікаційний номер, який присвоюється кожній людині і буде нанесений на неї через якусь “незмиваючу” технологію, ДІЙСНО МОЖЕ СТАТИ “ПЕЧАТ­КОЮ АНТИХРИСТА ”.
АЛЕ ПРОТИ ТАКОГО тверезого розумного погляду на цифрову ідентифікацію виступив диякон Андрій Кураєв і, використовуючи всі доступні йому способи та засоби, затуманив це правильне і спасенне відношення до процесів, що сьогодні відбуваються. Він пише статті та книги і відкриває цілу словесну війну, щоб викорінити таке вірне розуміння справи іннизації із розуму православних архіпастирів, пасти­рів та народу Божого.
І мусимо визнати, що декілька років посиленої діяльності увінчані були успіхом – Послання Священного Синоду РПЦ від 7-го березня 2000 року вже не виказало подібного розуміння по відношенню до ІНН, і багато хто сприйняв кураєвське розуміння іннизації, висловлене ним в статті “Чи справді дають в Україні “печатку антихриста”?”…
Також вельми скорботним фактом є те, що думка та розуміння диякона Андрія, утворені ним по людським міркуванням, “по стихіям світу, а не по Христові” (див. Кол. 2,8), тобто не на основі заповідей Христових, отримали схвалення та затвердження на 7-му пленумі Синодальної Богословської комісії (від 19-20 лютого 2001 року) і піднесені народу Божому, як голос Церкви і навіть як керівництво в пастирській і духовній діяльності.
А вище згаданий голос Української Православної Церкви був отцем дияконом відкинутий і засуджений за те, що в ньому “є декотра зайва (для декого) технологічна прямолінійність”, – мається на увазі роз­думування про те, що при визначених умовах “печат­кою антихриста” може стати саме індивідуальний ідентифікаційний номер. Але ж кожному зрозуміло, що коли відхиляються від шляху прямолінійності, то починається шлях криволінійності…
ЗРОЗУМІЛО, ЩО В ТЕПЕРІШНЬОМУ ПЕРІОДІ часу (до початку царювання антихриста) можливими є різноманітні варіанти в громадянському, технічному, політичному та релігійному відношеннях. Але “час відкриває”, по слову свт. Андрія Кесарійського, і показує, що в основі нової системи життя спільноти (яка вже сьогодні створюється на базі комп’юте­ризації), вкладається особистий цифровий ідентифі­катор людини, як би його не називали і в якій би благовидній “упаковці” не пропонували його нам приймати.

ІІІ. В чому ж суть гріха при прийнятті сьогоднішніх номерів і грядущої “печатки-накресленого тавра” в світлі заповідей Христових?

“Що ви називаєте мене: Господи! Господи! – а не чините того, що Я кажу?” (Лук. 6,46).
ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ, що відбувається в кінці світової історії, необхідно згадати, з чого все почалося.
Денниця, возгордившись, за ідею мав: “Взійду на висоти понад хмари, буду подібним до Всевишнього” (Іс. 14,14). З його богопротивним початком погодилася одна третина ангелів, і відбулася війна на Небесах – спроба “революції” і створення “нового порядку” з ціллю само-обожнення. Невдача, що настигла його, не знищила в сатані його ідеї, і він вирішив реалізувати її ще раз, але тепер на Землі, в середовищі людей.
Для цього диявол неправдивим шляхом підкорив собі Адама (Бут. 3,1-6), і, ставши “князем цього світу” (Іоан. 14,30), почав вести і направляти в ньому життя людей так, щоб збільшити число свого війська за рахунок синів людських та ще раз піти на боротьбу проти Бога.
Але вся трудність в тому, що людська душа по своїй природі відчуває, що диявол – злий і боїться йому довіритися. І тому його ціль – показатися людству добрим. А так як він безплотний, то чинити йому це прийдеться через людину-антихриста і інших слухняних йому служителів.
Нашим прародичам Адаму і Єві (та їхнім нащадкам) Бог дав, як епитимію - земні скорботи. Але, втративши любов до Бога, людина стала сластолюбна і горда. Граючи на цьому, диявол радить “Будь милостивий до себе…” (див. Матф. 16,22). І людина заради задоволення своїх пристрастей йде на різноманітні переступи заповідей Божих, маючи за ціль отримати максимум земних благ та насолод. Князь же світу цього, маючи на увазі свою богоборницьку мету “ми наш (без Бога і Його законів), ми новий світ збудуємо…”, різносторонньо цьому сприяє: науково-технічний прогрес, та все решта в світі (під його майстерно сокритим керівництвом) прямує до того, щоб людина прагнула до земного та тимчасового, а не до небесного і вічного. Щоб людство в цілому, і кожна людина зокрема жила не по закону сумління і закону Божому (тобто по Єван­гелію), а беззаконно – “так, як мені забажається”, – виконуючи “бажання плоті та помислів” і стаючи в результаті цього “дітьми (дитиною) гніву” (див. Ефес. 2,1-3).
І ось на завершенні цього етапу історії, коли диявол спроможе достатньо утвердити в людстві стремління отримувати від життя максимум насолод, так що навіть і християни перестануть виконувати заповіді Христові і нести даний їм хрест скорбот, він зробить спочатку через своїх слуг небувалий безпорядок – хаос (який сьогодні вже почався), а потім розв’яже світову війну.
І коли війною, хаосом та голодом люди будуть доведені до бажаної ним “кондиції”, він виявить світу свого ставленика – антихриста, котрий виступить у якості спасателя (рятівника) людства та миротворця: на фоні до краю бідного становища примирить всі держави і релігії та вчинить все, щоб не було ніяких причин для війни. Вчинить на землі “мир та безпеку”, і у всіх сферах громадянського, економічного та політичного життя наведе та встановить небувалий порядок – “рай” на Землі.
Таким чином, цей антитип явить себе людству добрим, і воно прийме його, як благодітеля (що чинить благо), спасателя і “доброго бога”. І “поклоняться йому всі, хто живе на землі, котрих імена не записані в Книзі Життя у Агнця” (Об’яв. 13,8). Поклоняться духом (а не земним поклоном, як дехто думає), тобто схваленням його благовидних конструктивних пропонувань та справ по спасінню “священного дару життя на Землі”. І всі організації (в тому числі і релігійні) повинні будуть дякувати йому за це спасіння і встановлення на Землі “порядку серед хаосу”.
Але як вродженим калікам для пересування потрібно костилі чи інші технічні приспосіблення, так впалому ангелу (сатані), і його ставленику (анти­христу), для того, щоб виступити в божій ролі і керу­вати людством, потрібна вся потуга науково-техніч­них засобів, в тому числі і комп’ютерної системи.
А по-скільки ця система не може “читати” і “сприймати” людину по імені (для неї потрібний визначений цифровий код), тому саме важливе на сьогоднішньому етапі для служителів князя віку цього – під будь-якою причиною присвоїти особисті номери всім мешканцям Землі.
Але це тільки зовнішня сторона “справи”. Внут­рішня ж її суть – це, почате вже віддавна, “виховання нової людини”, в тому числі і з християн, “що мають вигляд побожності, а сили її відреклися”, через вирощування в них не богоугодного, плотського спосо­бу мислення, щоб приготувати людей досконалих для грядущого антихриста.

*  *  *
БАГАТЬОМ ЛЮДЯМ гріх прийняття сьогодніш­ніх номерів здається не до вподоби незрозумілим. Такі кажуть: “Ми стараємося не брати участі в злих справах світу, а обліковий номер в комп’ютерній базі даних нічого не значить”.
Але так вважати можна при поверховому погляді на це нібито “абсолютно не релігійне” питання – і в основному тому, що ми звикли всіляку справу розглядати не в світлі заповідей Христових, а просто “по-людськи”.
Спробуємо ж з Божою допомогою розкрити суть даної проблеми більш глибоко – в світлі Єван­гельських заповідей, по котрим будемо судимі на Страшному Суді.
“ГРІХ Є БЕЗЗАКОННЯ” (1-е Іоан. 3,4). Ми ж не порахували за необхідність закон Христовий, забули його, і тому не бачимо своїх гріхів в багатьох випадках нашого життя, в тому числі – в прийнятті особистих номерів.
В загальному плані гріх зазвичай проявляється в тому, коли людина, визначаючи зміст і ціль свого життя (взагалі, і в кожному випадку зокрема), думає не про те, що Боже, А ТЕ ЩО ЛЮДСЬКЕ(див. Матф. 16,23). Тобто, розглядає життя земне суто “по-людськи”, а не так як визначає і показує нам слово Боже в Святому Письмі.
Саме у відповідності з таким плотським розумінням ми намагаємося вибрати для себе в житті тільки все комфортне, зручне і приємне. І не задумуємося над тим, що ця любов до різноманітного роду “приємностей” поступово доведе нас до стану, коли слово хресне стане слугувати для нас пред­метом АБО СПОКУСИ, АБО НАСМІШ­НИЦТВА.
А ми так легко приймаємо різні благовидні думки, свої і чужі, що обіцяють нам різноманітні “блага” в цьому житті!..
“Будь милостивий до себе, хай не буде цього (страждання) з тобою” (див. Матф. 16,22), – шепоче “лівий радник” кожній людині. І в цьому прихований самий великий, самий непримітний соблазн диявола для нас, бо він є приємним. І прийнявши цей соблазн, (спокусу), ми вже не шукаємо пізнання та виконання Волі Божої, але шукаємо виконання власної волі, направленої на щасливе перебування на Землі, а також волі “людей, що відвертаються від істини”, наперекір заповіді не рахуватися з їхнім постановленням (див. Тит. 1,14). Таким чином, проживаючи “по звичаю світу цього(Ефес. 2,2), ми не бачимо гріха в прийнятті цифрових ідентифікаторів.
В чому ж заключається цей “не до вподоби незрозумілий” гріх?

*  *  *
ЯКЩО говорити коротко, то гріх – у відступництві. “Хай не облещує вас ніхто ніяким чином: бо день той не прийде доти, доки не прийде перш відступництво” (2-е Сол. 2,3).
І почувши слово “відступництво”, не потрібно відразу “кивати” в сторону архієреїв і священиків, як у декотрих вже увійшло в згубну звичку. Кожній людині необхідно уважно роздивитися саму себе у світлі заповідей Христових і оприділити: чи не почало відступництво проявлятися особисто мною в моєму сьогоднішньому і повсякденному житті? Воно прояв­ляється в словах, діях, почуттях, думках і бажаннях, звершується поступово і непримітно. Це справа не одного року. Але на певних переломних етапах відступництво констатується, як звершений факт (як в приватному, так і в суспільно-церковному житті).
В цьому відношенні яскравими прикладами (за часів Христа) є срібролюбство Іуди, що довело його до зради Господа, безнравственне життя народних старійшин, віддавших через зраду, на розп’яття Сина Божого, та прив’язаність до іудейського краю настільки, що не побачили в смиренному Спасителеві, Царя Небесної Слави.
В Росії вільнодумство, ледве-теплість і падіння нравів номінальних християн початку ХХ століття дали можливість здійснитися революції.
Після революції це ж “розкріпачення” від “консерватизму” породило обновленство.
А ось ще один недавній, досить таки яскравий приклад того, до чого призводить шлях поступового відступництва: філаретівський розкол, який виник у Києві в останні часи радянської влади. Лідер цього угруповання, бувший митрополит Київський Філарет (Денисенко) відзначується тим, що: 1) незважаючи на обітницю чернецтва, мав дружину та декількох дітей; 2) провадив активну екуменічну діяльність; 3) догоджав світській владі. І коли його запрагнули відправити на “покій”, він пообіцяв, що піде сам. А потім, переступивши клятву, організував своє розкольницьке угрупування (за підтримкою світської влади, котрій він у свій час всіляко догоджав). І Церква віддала його анафемі.
До речі, бувший митрополит, будучи ще на кафедрі, для 3-го перед-соборного Все-православного скликання підготував доповідь: “Вклад Помісних Православних Церков в перевагу християнських ідей миру, свободи, братерства, і любові між народами та усунення расової дискримінації”. Таким чином, вик­лавши масонські лозунги “свободи” та “братерства” як християнські ідеї і попрацювавши на поприщі “бра­тання народів”, сам вчинив розкол в Церкві Христовій. Ось до чого привело відступництво від заповіді “НЕ СТОСУЙТЕСЯ ВІКУ ЦЬОГО” (Рим. 12,2).
ГРІХ ВІДСТУПНИЦТВА проявляється в тому, що ми по свідоцтву чистої совісті не можемо сказати з апостолом: Наше життя – на небесах(Филип. 3,20). А якщо хтось може так сказати, тоді – слава Богу! Але скільки таких?… Якщо ж наше життя приземлених, тоді ми – в небезпеці.
Святитель Андрій Кесарійський в тлумаченні на 8-й вірш 13-й розділу Апокаліпсису говорить: “Будь уважний, бо їхні імена отже не записані в книзі Життя Агнця (Книзі Життя Агнця-Христа) і ті, що живуть на землі, абсолютно (тобто взагалі) не роздумують про небесне, а тільки до справ земних мають прихильність, (такі) поклоняться антихристу. Тому що вони до земного належать, про небесне не турбуються…” Бо “помисли плотські – то ворожнеча на Бога (є), бо ж закону Божому не підкорюються, та й не можуть” (Рим. 8,7).
Ось в яку погибель ми впхнемо себе, якщо буде­м прихильні до земного, плотського і тимчасового!
Святитель Іоанн Златоуст говорить: “Якщо ми будемо прихильні до теперішнього, то чи повірять нам, що ми прямуємо до іншої Вітчизни?… Невже ти не знаєш, що заповідав Христос?” А Христос запові­дав: “Хто Мені служить, Мене хай наслідує” (Іоан. 12, 26). Адже, не виконуючи волі Божої, що відкривається нам в заповідях Його (і таким чином відступаючи від Христа), ми невблаганно, навіть не бажаючи того, стаємо спільниками в духові своєму відступнику-дияволу, і вже починаємо чинити його волю.
ВОЛЯ БОЖА – хай будуть в Нас єдино, як сказав про це Христос в Своїй первосвященницькій молитві до Бога-Отця: “Не тільки про них (апостолів) молю та прошу, але й про віруючих в Мене по слову їхньому, хай будуть всі єдино, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдино” (Іоан. 17, 20-21). Заради придбання цього ЄДНАННЯ із Христом нам і дане земне життя.
А воля ворога Божого (князя цього світу) зовніш­ньо подібна: хай з’єднаються всі навколо нього по заповіді його: “Пролетарії всіх країн, об’єднуй­теся!
По-скільки девіз князя цього світу декотрим здаватиметься застарілим (звичайно ж, він не постаріє, доки не буде здійснений насправді), тоді прочитайте новий девіз, в дусі якого виховуються сьогодні наші діти. Почуте це було від 12-ти літнього хлопчика; ось чого його навчив його ж телевізор (а точніше – біси):
Девіз команди “ЕР”:
Проблем бажаєте?!
Отримаєте вдвічі!
Щоб світ від зруйнування врятувати,
Щоб наше покоління все з’єднати,
А правду і любов назавжди вижити,
Щоб зіркових вершин нам досягнути –
Команда “ЕР” завжди на службі в зла!
Вибір твій – здавайся!
Або ж – борися! І це – факт! 
Ось що приготували нам на завтра. Та зрештою, цей “факт” починає виявлятися вже сьогодні: самозваний світовий уряд примушує всіх “здаватися в полон” світу, що лежить у злі, через дію владного присвоювання всім людям концтабірних номерів на все життя. Так що, дійсно, ми вимушені або боротися, або ж здатися.
З приводу цієї антихристиянської пародії “єднан­ня” вагомо висловився митрополит Іоанн (Сничев): “Святі отці не раз говорили, що “диявол – це мавпа Бога”. Не будучи в силі створити щось самостійно, сатана лишеньпередразнюєбожественний поря­док речей, …намагаючись створити свій, паралельний світ, підкорений законам темряви та злоби.
В такому світі є і свій аналогсоборності – диявольський сурогат, що прокладає шлях грядущому антихристу, що готує об’єднання зневіреного світу не під покровом Закону Божого, не в лоні спасительної Істини Христової, але – під ігом (ярмом) “чоловіка гріха, сина погибелі” (2-е Сол. 2,3)*, котрого “Господь Ісус вб’є духом уст Своїх і винищить явленням приходу Свого” (2-е Сол. 2,8)*.
В сфері релігійній цей злий початок прикривається лжевченням про необхідність об’єднання всіх віроспо­відань (не залежно від істинності чи помилковості будь-якого з них) – екуменізмом. В сфері державній – лжевченням про необхідність грядущого об’єднання людства в єдину наддержаву із спільним світовим урядом на чолі – мондіалізмом…”
І ЦЕЙ ФАКТ ЖИТТЯ – з ким ми внутрішньо об’єднуємося (одобрюючи (схвалюючи) те, чи інше дійство) – завжди виража-ється якось зовнішньо: в першу чергу, в присвоюванні нових назв та імен. Увіровавші в Христа називаються християнами; ті, що прийняли ангельський образ стають іноками – інакше живуть – і отримують нове особисте ім’я. Як наслідок, ті, хто погоджується прийняти на себе найменування “фізичної особи” і особисте номерне ім’я, в числі якої спільноти опиняться?..
Нам усім сьогодні необхідно усвідомити, що коли Ісус Христос прийшов на Землю, то ті, хто прийняв Його вчення про Царство Боже і про несіння хреста утворили Церкву і стали називатися по Його Імені – християнами (отримуючи в святому Хрещенні особисті імена). А коли прийде інший (тобто антихрист), представлений нам у Святому Письмі числом, тоді ті, хто прийме споруджуване ним царство (“новий світовий порядок”, земний “рай”), утворять відступницьку антицеркву, відповідно – з особистими цифровими анти-іменами.
В СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ми відрікалися “від диявола і всіх діл його”. А головним “ділом” ворога Божого є побудова “раю” на Землі. Звичайно, це не рай на справді, а всього лишень облещення свободою задовольняти свої власні пристрасті з богохульною ціллю: ніби людство може існувати і щасливо проводити дні, не викорінюючи своїх пристрастей. (Але якраз ці пристрасті в свій час і погублять людей).

*2-е Сол. (до Солунян) в  рос. Синодальному виданні Біблії  2-е Фес. (к Фессалоникийцам).

Наступною ціллю створення “раю” (концтабору) – знищити на землі спасительну віру в Христа, підмінити її релігією антихриста: вірою в те, що можна добре жити, не виконуючи приписів Божих.
Третя ціль – Церкву Христову, Царство не від світу цього, підмінити “житейським” варіантом і з’єднати в одно велике стадо разом з невірними і єретиками.
Четверта ціль – вчинити все можливе, щоб людство відступило від Бога; перетворити людей в демонів у тілі, явних (чи потенційних) богоборців, щоб поповнити ними лави падших (впалих) ангелів.
Так під благовидним пропонуванням “благоустрою світу” втілюється в життя сатаною його багатогранна богоборницька ідея. Ми ж, не розуміючи глибин сатанинських, схвалюємо цю ідею і беремо участь в її здійсненні у нашому житті.
МИ, ХРИСТИЯНИ, співгромадяни святим (Ефес. 2,19) і діти Божі (1-е Іоан. 3,10), не зважаючи на заборону Божу стосуватися світу цього (Рим. 12,2), вступаємо в об’єднання з невірними Богу (2-е Кор. 6,14-16) і приймаємо від них номер, який покладено в основу будівництва “нового світового порядку”. Ми не бачимо в ньому зла і схвалюємо його, знаходячи в ньому щось добре…
Але по-скільки “архітектором” цього порядку є сатана, тоді, виходить, ми віримо, що НМП може благополучно існувати на Землі. Таким чином, признаємо (поки що не на пряму), що і поза Богом і Волею Божою, в противнику Божому (сатані) може бути щось добре. А це вже – невірство, богохульство, і початки богоборництва.
Хто схвалює (одобрює) і приймає це сьогоднішнє “вдос­коналення” (цифрову ідентифікацію особи), той, в кінцевому результаті, може одобрити і прийняти й інші речі від князя світу цього. Ось тому нам сказано в Святому Письмі: “Не одобрюй того, що одобрюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться (Сир. 9,15). Бо через таке одобрювання і благочестиві люди непомітно стають нечестивими.
Ось чому нам дана заповідь: “Покоріться Богу і проти-станьте дияволу” у всіх ідеях і справах його, бо всі вони – богоборчі, хоч на перший погляд здаються благотворними, бо “вдосконалюють” і “покращують” наше життя. Але, фактично, все це чиниться з метою створення, встановлення і прийняття людьми нової “житейської” релігії для обожнення князя світу цього - диявола (“дракона”) і його ставленика антихриста (“звіра”) (див. Об’яв. 13,3).
ПРИСВОЮЮЧИ НАМ НОМЕР, нас записують в одне стадо з рабами світу цього, а ми боїмося відділитися від них “заради світу”, забуваючи про те, що сказав Христос: “Чи ви думаєте, що Я прийшов дати мир землі? Ні! Кажу вам, але поділення…” (Лук. 12,51).
Поділення (роз’єднання) з невірними вимагалося Богом завжди, не тільки у Новому (Лук. 12,51-52; 2-е Кор. 6,14-18), але ще і у Старому Завіті. І якщо ми, християни, не послухаємо наказів Божих, то може статися те, про що ми читаємо в Біблії: “…і сказав Я: “не порушу завіту Мого з вами на віки, і ви не входьте в союз з жителями цієї землі…” Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили? І ось тому говорю Я… не вижену їх від вас і будуть вони вам ПЕТЛЕЮ, і боги їхні будуть для вас СІТКОЮ” (Суд. 2,1-3).
Якщо не побачимо цієї петлі та сітки сьогодні, то завтра навряд чи вже визволимося від них.
Ми ж боїмося засвідчити це розділення відмовою зарахування в одно з ними стадо, порушуючи тим самим заповідь:Не приклоняйся під чуже ярмо з невірними (2-е Кор. 6,14). А те, що з прийняттям особистого номеру приймається комп’ютерне ярмо – це явно (причому залежність – різностороння і на все життя).
“Бо яка спільність праведності з беззаконням? Що є спільним у світла з темрявою? Яке погодження поміж Христом та веліаром (християнським іменем і його (веліара) номером)? Або яка співучасть вірного з невірним (в створюваному сатаністами “новому світовому порядку”)? Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви – храм Бога Живого… тому вийдіть з поміж них, і відділіться, говорить Господь, і не торкайтеся до нечистого (в даному випадку - номеру), і Я прийму вас; і буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами та дочками, говорить Господь Вседержитель” (2-е Кор. 6, 14-18).
Ось яку заповідь необхідно виконувати нам, щоб бути прийнятими Богом в синівство. І настільки важливо це відділення християн від людей світу цього, що апостол Петро ще першим трьом тисячам ново-увірувавших заповідав:Спасайтеся від роду цього розпусного (Дії 2,40). Фактично, це перша заповідь, дана юній Церкві Христовій. А як ми її сьогодні виконуємо? Ніяк! І вже давно нас, християн, призивають “об’єднатися з усіма людьми доброї волі”…
Цей екуменічний лозунг тільки на перший погляд виглядає гарно. Але що стоїть за ним насправді, видно із слів митрополита Іоанна (Сничева): “…в такому “воз’єднанні” буде загублена найбільша дорого­цінність – істина Закону Божого, похована під тягарем людського мудрування… “Світова релігія”, спільна для всього людства – а саме вона й є кінцевою метою всіх зусиль екуменістів – є не чим іншим, як фундаментом “нового світового порядку”. Саме ця єдина лжерелігія повинна “духовно” пояснити необхідність зруйнування суверенних національних держав і об’єднання всього людства в єдину наддер­жаву із світовим урядом на чолі. …З християнської точки зору спроби створення універсальної релігії оцінюються однозначно – як підготовка до воцаріння антихриста”.
Ось тому Господь останнім християнам, що знаходяться в перелюбному Вавилоні, знову наказує: “Вийди від неї, народе Мій, щоб не брати участі вам в гріхах її і не підпасти під язви її” (Об’яв. 18,4). А ми…?
АПОСТОЛ ЯКІВ говорить:Чи не знаєте, що дружба із світом є ворожнеча проти Бога? Отже, хто бажає бути другом світу, той стає ворогом Богу (Як. 4,4).
Яке ще свідоцтво потрібно віднайти, щоб було більш ясніше і оприділеніше? І чому не звертаємо уваги на ці грізні апостольські слова? Маючи вуха – не чуємо? Чи не є цей факт – самий найбільший обвинувач нашого відступництва від послуху Богові?
Христос сказав: “…хто не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я говорив, воно буде судити його в останній день” (Іоан.12,48). Яка ще буде нужда в словесному відреченні Христа, якщо ми відрікаємося Його своїми ділами, не вважаючи на слова заповідей Його у своїх вчинках?
…Горе, горе, горе!..
Декотрі, звичайно, можуть побачити в цьому нагадуванні “фарисейство” і “законництво”. Але все це говориться для того, щоб ми, побачивши свої прогрішення, визволилися від самозадоволення. Бо багато хто, вже сьогодні роздумують занадто само­впевнено. Вони думають, що не можуть втратити Христа за таку “дрібницю”, як, наприклад, прийняття особистого номеру. Вони ніби не вірять Слову Божому, яке говорить: “Не завжди духові Моєму бути зневаженому людьми цими…, бо вони плоть” (Бут. 6,3).
Апостол Павло говорить: “Коли один каже “я Павлів”, а інший” “я Аполосів”, то чи не плотські ви?” (1-е Кор. 3,4). А сьогоднішні християни погоджуються навіть називатися “фізичними особами” “нового світового порядку”. І стверджують при цьому, що такі дії “не є гріховними”, і визнають себе не плотськими, а духовними.
В Святому Письмі ясно сказано: Ті, хто живуть по плоті, Богу догодити не можуть (Рим. 8,8). Ми ж сьогодні на такі слова чомусь не звертаємо уваги. Ми бажаємо і по плоті жити, і Богові догодити. Фактично, це спроба винайти і утворити нове, “облегшене” християнство, а точніше – нову релігію. Але вона вже винайдена. І хто бажає жити по плоті – той вступає в лави її членів з визначеним на завжди особистим номером.
Ось тому і вимушені ми нагадувати заповіді Христові, Устав нашої Церкви та Соборні Правила, які ми всі порушуємо “із заплющеними очима” (тобто абсолютно не звертаючи уваги на ці порушення). Нагадати, щоб усі ми усвідомили себе грішниками, що не вважають на заповіді Божі, відступниками, і не надималися б самозадоволенням, але щоб смирилися і покаялися, бо без усвідомлення гріха не буває і покаяння в ньому. Тому говориться це не з осудом, а з роздумуванням – для покаяння і виправлення.
ГОСПОДЬ ЗАПОВІДАВ НАМ: “Входьте тісними ворітьми, тому, що широкі ті ворота і просторий шлях, що ведуть в погибель, і багато хто йде ними, тому що тісні ті ворота і вузька та стежина, що провадять в життя, і не багато хто знаходять їх” (Матф. 7,13-14). І “Не бійся маленька отаро” (Лук. 12,32).
А хто прийняв особистий номер на все життя в яке стадо вливається – мале чи велике?.. І по якому шляху йде – по вузькому чи по широкому?.. І куди йде?..
І чому багатьма високо-посадовцями думається і стверджується, що це не є гріховною дією?.. Так ніби ніколи і не чули вони наказу Христового і порох з ніг обтрусити від міста, що не приймає Євангельського благовіствування (див. Матф. 10,14), а не те що номер на все життя прийняти від сильних світу цього, що відкидають науку Христову та готують світ до прийняття антихриста.
Апостол Павло в посланні до Коринтян говорить: “Випробовуйте самі себе, чи ви в вірі… чи ви не знаєте самі себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки якщо ви не те, чим повинні бути(2-е Кор. 13,5).
Багато хто із прихильників кодифікації сьогодні думають, що мають Христа і пробувають в чистій вірі. Але оприділюється це не нашим розумінням, а Словом Божим: Віра бо чиста і не осквернена перед Богом і Отцем є ось ця… щоб не оскверненим зберігати себе від світу” (Як. 1,27). Але ж при прийнятті номеру на все життя відбудеться об’єднання із світом та усім його злом.
А “той хто в Христі, той створіння нове” (2-е Кор. 5,17). Чи усвідомлюємо ми своє духовне оновлення у Христі?
В молитві читаємо: Визволи мя, Господи, від помислів суєтних, що осквернюють мя. Якщо суєтний помисел оскверняє, тоді хіба прийнятий від світу номер на все життя не осквернить нас і нашої віри?
Як говорить апостол Іоанн Богослов, любов до Бога є те, “щоб ми зберігали заповіді Його, і заповіді Його не важкі, бо кожний народжений від Бога перемагає світ” (1-е Іоан. 5,3-4). А ті, хто приймає номер свідчить не про перемогу над світом, а про рабську залежність від нього на все життя! Бо “хто ким переможений, той тому й раб”, – сказав апостол Петро (2-е Петр. 2,19).
СВЯТІ ОТЦІ НАВЧАЮТЬ, що хто не підкорює своєї волі Богові (тобто заповідям Його), той по неволі підкориться дияволу – інакше бути не може.
Але, по-скільки сатана свою волю виявляє через синів противлення (Богу та Його Євангельським заповідям), даючи їм багатство, славу та владу – роблячи їх таким чином “сильними світу цього”, тому ми повинні бути вельми обережними, щоб не піти шляхом заповідей тих людей, що відвертаються від істини (Тит. 1,14).
Зразок такого духовного роздумування дає нам апо­стол Павло. “Чи в людей я шукаю нині благовоління чи в Бога? – говорить він у своєму посланні до Галатів, – Чи людям стараюся догоджати? ЯКЩО Б Я І ДО НИНІ ДОГОДЖАВ ЛЮДЯМ, ТОДІ Б НЕ БУВ БИ РАБОМ ХРИСТОВИМ” (Гал. 1,10).
Саме про цю неможливість єднати те і інше догоджання потрібно було б не тільки говорити, але голосити “на покрівлях”!
…Але ж ні, – вибачте! – сьогодні гріх догоджання череву зодягається у маску добродійств смирення та послуху…
ПРИЙНЯВШИ ВІД СВІТУ особистий номер на все життя, людина стає другом світові, а це, як наслідок (з часом), – і другом князя його. Бо “друг світу, – говорить святитель Ігнатій Брянчанінов, – робиться так чи інакше, непримітно, можливо навіть для самого себе, запеклим ворогом Бога… При служінні світу неможливе служіння Богу, та й немає його, хоч би воно і… ніби здавалося й існуючим. Його не має! А те, що ніби є, є не що інше, як лицемірство, прикидання, обман себе та інших”.
Саме на цьому базується гріх прийняття сьогоднішнього особистого номеру і завтрашньої “печатки-накресленого тавра”.
Звичайно, кожна людина, будучи вільною, нехай вибирає для себе, чого забажає: чи йти тісним шляхом виконання заповідей Божих, відмовляючись від зарахування себе в коло друзів світу цього, або ж “смиренно” пристосовується (заради збереження життєвих благ) до пропонованої системи життя.
А суд (по слову Христовому) полягає у тому, що Світло (Христос) прийшов у світ; та люди більш полюбили темряву (суєту віку цього), аніж світло…” (Іоан. 3,19).
Якщо любите Мене, зберігайте Мої заповіді (Іоан. 14,15).
Не любіть світу, ані того, що в світі: хто лю­бить світ, в тому не має любові Отцівської (1-е Іоан. 2,15).
Хто не любить Мене, той не зберігатиме слів Моїх(Іоан. 14,24).
Хто не любить Господа Ісуса Христа, анафема (тобто хай буде проклятий)” (1-е Кор. 16,22).
Навіщо від таких вимагати ще словесного відречення від Христа?
Але сторонники (прихильники) прийняття номерів на все життя, особливо їхній ідейний вождь – диякон Андрій Кураєв, зовсім забули, що в кожному окремому випадку життя, при всілякому не-усвідомленні, нам, християнам, необхідно керуватися заповідями Божи­ми, а не просто людськими – нехай навіть і “всесвітнього уряду”, (а не тільки урядів Росії, Білорусії, чи України).
Та сьогодні вже не приймають науки святих отців, що лінією (тобто границею) розділення між вірними та невірними слугує виконання заповідей Христо­вих, і придумали свою, ілюзійну границю. Диякон Андрій Кураєв в своїй книжці “Чи дають сьогодні “печатку антихриста”?” пише: “Це границя – питання відносно що до віри та Христа”. Але за цією помилковою думкою отець диякон зробив і пагубний висновок: “Якщо електронні документи будуть видаватися без всіляких релігійних умовностей – тоді і вони не будуть духовно шкідливими”. Ось так кураєвський світогляд вчить йти по широкому шляху і стосуватися віку цього, не бачачи в цьому гріха!
Потрібно мати на увазі, що впале людське єство взагалі зручно схиляється до самовиправдання, а при сьогоднішній загальній освіті – особливо; хрис­тиянське ж стояння за істину почасту простягається тільки до лінії з умовною назвою “комплекс теле­глядача”: “побачиш жах, але сам не постраждаєш”…
Ось і виходить все по слову старця Паїсія Святогорця: “Сьогодні більшість хоче, щоб змію з криївки витягували інші. Якщо вони не дістануть її самі, тоді хай по крайній мірі попередять інших: “Обережно! Чи немає там змії?” – щоб ті хоча б замислилися. Одначе вони (боязкі духовні наставники) не чинять навіть цього. Якби ми жили за часів мучеників, то з нашим раціоналізмом ми говорили би ось так: “Я відрікаюся від Бога зовнішньо, але не внутрішньо. Таким чином, я отримаю призначення на якусь посаду, і стану допомагати кому не будь з бідних”. Але за часів мучеників Церква не причащала тих, хто кидав ладан в ідоложертовний вогонь, такі люди належали до чину тих, хто плакали поза храмом. Ті, хто відрікався Христа, повинні були змити своє відступництво мучеництвом. А в часи іконоборства від християн вимагали спалити, або кидати об землю ікони, і вони вибираючи не кидати їх, ставали мучениками. А ми, якщо б нам сказали викинути ікону, сказали би: “Ну і викину її, вона написана в стилі Відродження. Пізніше замовлю собі іншу, візантійську” ”.
…І вже “благословляється” приймати все, якщо тільки не буде “питання про віру”. Але навряд чи воно буде. Скоріш за все, що сам отець диякон це добре розуміє, кажучи: ““Обманщик світу” не буде явно боротися проти Христа. Він не буде явно хулити Його. Він буде роздавати Іудині поцілунки в Його адресу: “Великий Вчитель”…” При такому діянні антихриста явно не буде стояти питання, про примушування до відречення від Христа. Настільки непримітною підміною можуть бути облещені (спокушені, зведені, зваблені)  навіть вибрані, очікуючи вимоги тільки словесного відречення від віри.
*  *  *
ТАКИМ ЧИНОМ, якщо уважно розглянути пропоновані нам сьогодні цифрові ідентифікатори на все життя (на прикладі ІНН, який з часом преобразиться в універсальний ідентифікатор, вмістивши в собі всі попередні аналоги), то видно, що приймаючись особистий номер має наступне значення:
ОСОБИСТИЙ НОМЕР – це слідство та свідоцтво відступництва від заповідей Христових;
ОСОБИСТИЙ НОМЕР – перехід у велике стадо, що йде по широкому шляху;
ОСОБИСТИЙ НОМЕР – анти-ім’я християнина;
ОСОБИСТИЙ НОМЕР – переображувач людини – образу Божого – у “фізичну особу”;
ОСОБИСТИЙ НОМЕР – основа “печатки-накресленого тавра” грядущого антихриста;
ОСОБИСТИЙ НОМЕР – репетиція прийняття “печатки-накресленого тавра” на тіло (з аналогічним вибором рішення);
ОСОБИСТИЙ НОМЕР – загроза Церкві стати світською, а також зникнення державності та нації;
Без ОСОБИСТОГО НОМЕРУ не може звершуватися процес глобалізації слугами антихриста;
Без ОСОБИСТОГО НОМЕРУ не може воцаритися антихрист і керувати світом.
Тому прийняття ОСОБИСТОГО НОМЕРУ – це проявлення “смиренної” покори і початок услуговування грядущому антихристу (на сьогодні – в особі закулісного “нового світового порядку”).
ВЖЕ ЗАРАЗ СТАЄ ЯСНИМ прямий зв’язок справи загальної нумерації людей із процесом глобалізації. З питання духовної та державної загрози процесом глобалізації розповсюджуватися не будемо, бо про це написано досить багато. Скажемо лишень одне: глобалізація – найсерйозніша загроза і Церкві, і державі.
Ось для прикладу, що про це говорить оглядач Православного радіо Санкт-Петербургу: “Скоріш за все, що не всі з вас знають, про те що сьогодні відбувається також електронна кодифікація усіх ресурсів Росії, у тому ж числі і об’єктів оборонного призначення, і об’єктів стратегічних. Це вже не смішинки, бо створюються єдині бази даних на все населення та на все майно, та ще є всі можливості для здійснення трансграничної передачі даних. Це дозволяє здійснити необмежену владу, як у рамках однієї держави, так і загалом по всій земній кулі”.
І дійсно – це вже не смішинки. Справи звершуються досить таки серйозні, і наша реакція повинна бути відповідною.
Розглянувши процеси глобалізації, що призведуть до антихристиянського “нового світового порядку”, ми дійшли висновку, що необхідною умовою для збереження Церкви, держави та народу, є повна відмова від цифрової ідентифікації усіма громадянами країни.
При вавилонському стовпотворінні Бог розділив людей на різні мови, щоб не розповсюджувалося та не помножувалося зло, щоб люди не створювали стовпів до “піднебесся”. Але на сьогодні ця спроба повто­рюється знову. Створення єдиної глобальної держави, створення єдиної універсальної релігії, об’єднання народів на основі законів світу цього (а не на основі законів Божих), встановлення на цих основах “нового світового порядку” (всупереч Волі Божій та в протиборство єдиній Церкві Христовій) – є ЗЛО. Тому особистий номер, як основний елемент глобалізації, є злом. У світлі такого роздумування більш глибоко можна зрозуміти слова старця архімандрита Кирила (Павло­ва) про те, що, приймаючи ІНН, людина входить в систему зла.
Якщо все ж таки дияволовгодне діло іннизації буде схвалене і впроваджене у життя, то як би не сталося того, що було при цареві Давидові: “І повстав сатана на Ізраїль та й побудив Давида вчинити перепис ізраїльтян… І не угодне було в очах Божих це діло, і Він поразив Ізраїль. І сказав Давид Богу: вельми згрішив я, що вчинив це… І послав Господь язву на Ізраїль; і померло ізраїльтян сімдесят тисяч чоловік” (1-а Пар. 21,1+7-8+14)*.
Зауважте, тоді був проведений простий перепис народу без присвоювання номерів на все життя, але й тоді ця справа виявилася богопротивною… Після такого свідчення Святого Письма хто зважиться схвалювати та благословляти на нумерацію? Але все ж таки, богослови та пастирі такі знаходяться, аргументуючи свою думку тим, що “ми ніби, й так вже всі в номерах – і в документах, і взагалі у житті”. Невже такі не вбачають різницю між номерами звичайними та номерами на все життя, без яких людина, по слову Святого Письма, не зможе “ані купити, ані продати”?
Та й не номерів ми боїмося. В Премудрості сказано: Той хто мудрий, побоїться, відхилиться від зла, а безумний, на себе надіючись, змішується з беззаконними (Прит. 14,16).
Ми боїмося гріха порушення заповідей Христових, а не чогось іншого (що приписують нам прихильники (сторонники) кодифікації). Заповіді ж наказують нам струсити навіть порох,

*1 книга Паралипоменон  –  в укр. Біблії  –  1-ша книга Хронік

що пристав до ніг від міста, що не приймає благої вісті Євангельської. Бо вона – Євангельська блага звістка – кличе нас усіх прийти на готову шлюбну вечерю, тобто в Царство Небесне, а не створювати глобальний “рай” на Землі. Ми ж, приймаючи номери, відходимо на житейську торгівлю свою… А, значить, по справедливості отримаємо воздаяння, про яке попереджає нас ця Євангельська приповістка (Матф. 22,2-14).

ПІДСУМОК            
Отже:
НА ОСНОВІ даних нами при Святому Хрещенні обітниць єднатися з Христом, та відречення від сатани і всіх діл його, ми відмовляємося приймати особисті номери на все життя та все, що за ними буде наступнім, бо особистий номер є початком, фундаментом, ядром “печатки-накресленого тавра” грядущого антихриста тому присвоювання його – діло не Боже, а диявольське.
НА ОСНОВІ нижче наведених новозавітніх заповідей ми не можемо бути співучасниками в справах світу цього, приймаючи на себе від нього номери на все життя. Перечислимо тут лишень основні заповіді:
1.         “Спасайтеся від роду цього розпусного” (Дії 2,40) – це
перша заповідь, що була дана юній Церкві Христовій.
2.         “Ви не від світу цього, бо Я вибрав вас від світу” (Іоан. 15,
19) – наше вибрання від світу Христом ми повинні засвідчити внутрішньо – перебуванням у Волі Божій, покаянні та боротьбі із своїми при­страстями; зовнішньо ж – діяльним відкиданням особистих номерів, що нав’язуються нам світом.
3.         “Не бійся маленька отаро! Бо Отець ваш благоволив дати
вам Царство” (Лук. 12,32) – нам заповідано не боятися бути “маленькою отарою” і не з’єднуватися з невірними в одне велике стадо.
4.         “Входьте тісними ворітьми, тому що широкі ворота та
просторий шлях, що ведуть у погибель, і багато хто йдуть ними; тому що тісні врата та вузька та стежина, що ведуть до життя, і не багатьма знаходяться вони” (Матф. 7,13-14) – тому й необхідно зважати нам усім на заповіді, щоб не втратити шлях спасіння та не піти з багатьма по широкому шляху земного благополуччя та духовної погибелі.
5.         “Якщо хто хоче йти за Мною, зречися самого себе, та
візьми хрест свій, та йди за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її; а хто знехтує заради Мене душею своєю, той збереже її” (Лук. 9,23-24) – а ми намагаємося зберегти себе в цьому житті на Землі у спокої та благоденстві, та разом з тим – спастися і у вічності. Але ж так не буває, тому що “ніхто не зможе слугувати двом панам… Богу і мамоні” (Матф. 6,24) і “ніхто не сходив на Небо, живучи ледь тепло” (по свідоцтву отців Церкви).
6.         “Обтрусіть порох з ніг ваших” (Матф. 10,14) – а не тільки
номери належить нам “обтрусити” із себе від тої спільноти, котра не приймає слів Христових (див. Лук. 9,5) і створює “рай” на Землі без Бога.
7.         “Не стосуйтеся віку цього, але перемініться відновою
вашого розуму, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, блага, угодна та досконала” (Рим. 12,2) – а якщо приймемо номери, то явно, і усім життям (тобто самим способом життя) стосуємося віку цього.
8.         “Наше життя – на небесах” (Филип. 3,20) – а не на землі; і
якщо хочемо бути “співгромадянами святим і свої Богові” (див. Ефес. 2,19), тоді не пасує нам ставати співгромадянами людям цього віку та співучасниками в їхньому земному богобор­ницькому "раю" через прийняття від них на себе номеру на все життя.
9.         “Не любіть світу, ані того що в світі: хто любить світ, в
тому не має любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плоті, похіть очей та гордість життєва, не є від Отця, але від світу цього. І світ минає, і похіть його, але той, хто виконує волю Божу пробуває повік.” (1-е Іоан. 2,15-17) – любов до світу охолоджує, та в кінцевому результаті, знищує любов до Бога. “Коханець світу ніколи не буде боголюбцем”, – говорить прп. Симеон Новий Богослов.
10.     “Чи не знаєте ви, що дружба зі світом є ворожнеча супроти
Бога? Отже, хто бажає бути другом світові, той стає ворогом Богові” (Як. 4,4) – і це тому, що за дозволом Божим, в світі у всіх сферах життя реалізується “житейська” релігія обожнення сатани і його ставленика антихриста: “І дивувалася вся земля, слідкуючи за звірем, і поклонилися дракону (тобто сатані), котрий дав владу звірові (антихристу)” (Об’яв. 13,3). Прий­маючи ж номер на все життя, людина вступає в число “оглашенних” цієї релігії.
11.      “Не прихиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке
спілкування праведності з беззаконням? Що є спільного у світла з темрявою? Яке погодження поміж Христом та веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?… І тому вийдіть з поміж них та відділіться, говорить Господь, і не торкайтеся до нечистого; і Я прийму вас. І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами та дочками, говорить Господь Вседержитель” (2-е Кор. 6,14-18) – ось на скільки категорично і ясно сказано, що відділятися від невірних нам необхідно, щоб бути прийнятими в число синів та дочок Божих.
12.     “Ось тому я і кажу та заклинаю Господом, щоб ви більше
не чинили, так як чинять інші народи, по суєтності свого розуму, будучи потьмарені у розумі, відчужені від життя Божого, по причині їхнього неуцтва та ожесточення (озлоблення) їхніх сердець” (Ефес. 4,17-18) – вимога відділятися від зразка життя людей цього світу проголошено навіть із заклинанням!.. А ми не звертаємо на це ніякої уваги і навіть не бачимо в цьому потреби.
13.      “…не зважаючи на Іудейські байки та поста­новлення
людей, що відвертаються від істини” (Тит. 1,14), через котрих сатана і реалізовує у світі свої богоборчі ідеї.
14.      “…голос з неба, що каже: вийди від неї (Вавилона –
великої блудниці), народе Мій, щоб не брати участі вам у гріхах її та не підпасти під язви її” (Об’яв. 18,4) – який категоричний наказ!.. А ми так безстрашно закриваємо на нього очі. І також безстрашно починаємо брати участь в “новому порядку” життя, створюваному служителями грядущого антихриста.
15.      “Отже, вийдемо до Нього за стан, несучи наругу Його; бо
не маємо тут постійного міста, але очікуємо майбутнього” (Євр. 13,13-14) – і засвідчити свій вихід, з цього “земного міста” – “нового світового порядку” – відмовою, від зараху­вання в його “громадянство” на все життя, по вимозі заповідей нам необхідно. В цьому виході ми, як християни, виявляємо свою віру, послух заповідям Христовим, істинне смирення (перед Богом, а не перед ворогами Божими), самозре­чення і бажання йти за Христом, несучи свій хрест.
ВІРНІСТЬ ЗАПОВІДЯМ слугує лінією розпо­ділу між вірним та невірним”. Тому відмовляємося від зарахування в одне стадо з невірними, щоб не стати відступниками від заповідей Христових та чоловіко-вгодниками – виконавцями заповідей “людей, що відвертаються від істини” (Тит. 1,14), і “зборища сатанинського” (Об’яв. 2,9). Бо “у всілякому пору­шенні заповіді Його (Христової) знаходиться невірство та відречення від Нього”. По свято-отцівському вченню, “ті, котрі сповідують, що Христос Істинний є, і (при цьому) не виконують заповідей Його, будуть зараховані не тільки, як ті, що відреклися Христа, але і як ті, що зневажили Його, і праведно будуть засуджені більш від тих, хто взагалі не знали про Христа”.
Говорячи про заповіді, вважаємо за необхідне підкреслити, що вони дані всім членам Церкви Христової, а не тільки монашим*, як дехто сьогодні собі думає.
НА ОСНОВІ святоотцівського вчення про те, що християнське “істинно-Євангельське життя, Є ЖИТ­ТЯ ЗРЕЧЕННЯ СВІТУ, серед багатьох людей, чи в пустелі” (свт. Василій Великий), ми відрікаємося від усього світського, невгодного Богові – зокрема, від особистих номерів (як би їх

*монашествующим – рос. слово, тобто ченцям, монахам.

там не називали: ІНН, ІІН, УІЛ, або якось по-іншому) і всього, що за ними йтиме слідом.
Необхідно всім нам усвідомити, що зараз ми знаходимося на дуже важливому та на вирі­шальному етапі історії, коли прийняття або неприйняття номерів, електронних докумен­тів та інших породжень комп’ю­теризації та глобалізації (тобто “глобально насаджу­ваних гріховних законів світового розвитку”) визначить подальший стан Церкви і держави, та образ спасіння чи погибелі кожної конкретної людини. Тому переконливо просимо усіх христолюбивих архіпастирів, пастирів та дітей Церкви переглянути та переосмислити проблему кодифікації та виправити все, що потребує виправ­лення (в особистому та загально-церковному житті), щоб не погрузнути нам в погибельних сітях світового зла та відступництва від заповідей Христових.

Див. також відео «Украинцы под тотальным контролем» за  цими адресами в інтернеті:  https://www.youtube.com/watch?v=l3MIrmIpFsM;
Дана книга видається на пожертви прихожан храму Св. Вознесіння ГнІХ  м. Судова Вишня.
Якщо у Вас після прочитаного виникли питання, або пропозиції пишіть
на E-Mail: apologet.ipc@mail.ru
Сторінка в інтернеті настоятеля храму  Св. Вознесіння ГнІХ  м. Судова Вишня о. Вячеслава Коновалова: https://plus.google.com/u/0/117377145546544039594/about
Групи,  сторінка  і  блог  в  інтернеті  храму  Св. Вознесіння ГнІХ м. Судова Вишня: https://vk.com/club37935589;

                                               Богослужіння проходять щонеділі та
             у святкові дні з 11.00
                      За адресою: вул. Білинки, 2
                       Львівська обл., Мостиський р-н., с. Бортятин,
             (можна потрапити зі станції Судова Вишня, йти направо
               вниз від колії електропоїзда, що прямує на Мостиська)
              Храм Святого Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа
           православної громади м. Судова Вишня


   ДОДАТОК
ФОТОГАЛЕРЕЯ:
Фото і коментарі до них взяті із сайту «Ні електронному концтабору». Сайт  створений «Координаційним комітетом проти впровадження Універсальної електронної картки» http://protivkart.org/news/3568-novosti-chipizacii-v-ukrainu-uzhe-vvezeno-zapadnoe-noveyshee-oborudovanie-dlya-3d-skanirovaniya-lica.html

Брати і сестри, розглянемо уважно ці фото:
 а) нанесення накресленого тавра звіра невидимим лазерним променем


   б) вигляд невидимого накресленого тавра звіра при скануванні

 1. Призовникам "відкочують" пальчики. Зверніть увагу на лежачу зліва паперову стрічку зі штрих-кодами на клейких стікерах (один верхній з стрічки вже відклеєний, мабуть для цього призовника).
 2. Мабуть тут знімається "карта" розташування зубів.
І знову на столі перед дівчиною паперова стрічка зі штрих-кодами і штрих-сканер-зчитувач (як у магазинах).
 3. Зверніть пильну увагу на "фотоапарати". Зверху на камерах встановлені масивні надбудови, мало схожі на звичайні фотоспалахи. Кожна камера, підключена трьома шнурами. Причому центральний шнур особливо потужний.
4. Зверніть увагу на монітор, який стоїть на столі дівчини-оператора.
Зліва на моніторі фото особи призовника, а праворуч штрих-код, який з'єднаний суцільним променем з чолом молодої людини.
І також на столі у дівчини лежить сканер для зчитування штрих-кодів.
УВАГА! СІРИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ШНУР, який підключено до фотокамери; другий кінець приєднали до сканера-зчитувача штрих-КОДІВ!
Як варіант.
Кожному призовнику видають відповідно з його цифровим ім'ям - кодом ( ізраїльський ІПН, СНІЛС ... ) штрих-код . При проходженні комісії призовник надає тільки своє тавро на стікері, який сканером зчитує оператор і вже потім заносить в комп'ютерну базу відбитки, карту зубів, сітківку ока ... призовника.
При фотографуванні призовника штрих-код зі стікера за допомогою сканера передається в "фотоапарат",  і вже ним переноситься невидимою для очей ізотопної або лазерної міткою на чоло.
Чекаємо висновків і думок фахівців та експертів. Але, в будь-якому випадку, сам факт наявності на всіх етапах підготовки біометричних документів  штрих-кодових стрічок і сканерів - зчитувачів ( приєднаних до фотокамер ) - говорить про те , що ми, як мінімум, вже стоїмо на порозі нанесення накресленого тавра антихриста на людей.
  зомбі – раби «нового світового порядку», правління антихриста

 ЦАРСТВО ЦЬОГО СВIТУ - ЦАРСТВО АНТИХРИСТА, КОТРИЙ ОСЬ ВЖЕ ЙДЕ! КОТРОМУ СВIТОВА ЕЛIТА, НА ЧОЛI З МАСОНАМИ, ГОТУЄ ДОРОГУ, ЧЕРЕЗ ВПРОВАДЖЕННЯ У СВIТI ЕЛЕКТРОННОЇ СИСТЕМИ, КЛЮЧЕМ ЯКОЇ Є ЧИСЛО 666

СВIТОВА ЕЛIТА НЕ ПРИХОВУЄ, I НАВIТЬ ВIДКРИТО ДЕМОНСТРУЄ СВОЮ ПРИНАЛЕЖНIСТЬ КНЯЗЮ ЦЬОГО СВIТУ, СКЛАДАЮЧИ ПАЛЬЦI ЯК РОГИ, ЩО Є ЗНАКОМ I ПРИВIТАННЯМ В САТАНИНСЬКИХ КОЛАХ

  РЯТУЙТЕСЯ ВIД РОДУ ЦЬОГО РОЗПУСНОГО I ГРIШНОГО!

ДУХОВНА ВIЙНА
ХОЧА БАГАТО ХТО ПРО ЦЕ МОЖЕ НЕ ЗНАТИ, АЛЕ МИ ДАВНО ВЖЕ ЗНАХОДИМОСЬ У СТАНI ДУХОВНОЇ ВIЙНИ, ХОЧЕМО МИ ЦЬОГО ЧИ НI!

ЩО Я МАЮ РОБИТИ, ЩОБ СПАСТИ СВОЮ ДУШУ?

ПРОТИСТАНЬТЕ ДИЯВОЛУ I ВТIЧЕ ВIД ВАС!

       ЧИ ТИ ДIЙСНО СЛIДУЄШ ЗА ХРИСТОМ?
 ЧИ ТИ ДIЙСНО НЕСЕШ ЗА НИМ СВIЙ ХРЕСТ?

ВСIМ НАМ НАЛЕЖИТЬ ПОМЕРТИ, А ПОТIМ СУД!

ЯКИМ ТИ СТАНЕШ ПЕРЕД СУДОМ БОЖИМ? ЩО ТИ ПРИЙМЕШ ВIД БОГА? НАГОРОДУ, ЧИ ПРИСУД  У ВОГНI I СIРЦI? ВСЕ ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ ТАКОЖ I ВIД ТЕБЕ!

ЧИ МАТИМУТЬ БIСИ ПРАВА НА ТВОЮ ДУШУ?

ЧИ НЕ ВХОПЛЯТЬ ВОНИ ТВОЮ ДУШУ I НЕ ПОТЯГНУТЬ В ПЕКЛО, ДЕ ВСI НЕЧЕСТИВI?

ЯКЩО ТИ Є СПРАВЖНIЙ ХРИСТИЯНИН I СЛIДУЄШ ЗА ХРИСТОМ ПО ВУЗЬКIЙ СТЕЖИНI, ТО ОМИНЕШ ПРЕIСПОДНЮ…… - ВIЧНУ МУКУ У ВОГОНI ТА СIРЦI…,

I НАСЛIДУЄШ ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ!



ЯК РОЗПIЗНАТИ ЧИ ТИ Є ХРИСТИЯНИН?

З правил св. Василія Великого
Архієпископа Кесарії Кападокійської

Правило № 80 розділ 22

Що властиве християнинові? Віра, яка діє любов’ю.
Що властиве вірі? Безсумнівна впевненість в істині Богонатхненних Слів, якої не можуть похитнути жодні міркування, породжені законами природи, чи вдаваним благочестям.
Що властиве віруючому? Бути цілком переконаним у силі сказаних Слів і не наважуватися нічого відкинути й нічого додати до них. Бо все, що не від віри, є гріх, як каже апостол (Рим. 14,23). Бо віра породжується від слухання, а слухання – через Слово Боже, тому все, чого немає в Богонатхненному Письмі, – не від віри і є гріхом.
Що властиве любові до Бога? Зберігати заповіді для Його слави.
Що властиве любові до ближнього? Шукати не своєї вигоди, а вигоди того, кого любиш для користі душі і тіла.
Що властиве християнинові? Народитися згори через хрещення водою і Духом.
Що властиве народженому від води? Так, як Христос один раз помер за гріх, так і він має бути мертвим і бездіяльним для всякого гріха згідно з написаним: “Бо коли ми охрестилися в Ісуса Христа, – в смерть Його охрес­тилися. Отож, ми поховані з Ним, через хрещення на смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з’єдналися подобою смерті Його, то з’єднаємось і подобою воскресіння, знаючи те, що наша давня людина розіп’ята з Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб нам не бути більше рабами гріха” (Рим. 6, 3-6).
Що властиве народженому від Духа? Стати таким відповідно до даної йому віри, яким є Той, з Якого він народився, як написано: “Те, що народжене з тіла, – є тіло, а те, що народжене з Духа, – є духом” (Іоан. 3,6).
Що личить народженому згори? Скинути з себе стару людину з її вчинками і пожадливостями, і зодягнутися в нову, оновлену для пізнання за образом її Творця, згідно із сказаним: “Ті, які в Христа охрещені, в Христа зодяг­лися” (Галат. 3,27).
Що личить християнинові? Очиститися від усілякої скверни тіла і духа Кров’ю Христовою, творити святість в страху Божому і любові Христовій, не мати вади, чи плями, чи зморшки, або чогось подібного, але бути святим і бездоганним, і споживати Тіло і Кров Христові. “Хто їсть і п’є негідно, той суд собі їсть і п’є” (1-е Кор. 11,29).
Що личить тим, що споживають хліб і п’ють чашу Господню?
 Постійно пам’ятати Того, Хто за нас помер і воскрес.
Що личить для тих, хто про це пам’ятає? “Не жити вже більше для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес” (2-е Кор. 5,15).
Що личить християнинові? Згідно з наукою Євангелія Господнього помножувати Його праведність в усьому, щоб була вона більшою від праведності книжників і фарисеїв.
Що личить християнинові? Любити один одного, як і Христос полюбив нас.
Що личить християнинові? Бачити перед собою Господа в усьому.

Що личить християнинові? Щодня і щогодини чувати, і в досконалості догоджати Богові, бути напоготові, знаючи, що Господь прийде несподівано.


Молитва покаянна
Господи Вседержителю, Слово Пребезначального Отця, Самосовершенний Боже Iiсусе Христе, заради милосердя I милостi Твої, що нiколи не залишаєш Своїх рабiв, але повсякчас в них пробуваєш, не залиш мене, раба Твого, Всесвятий Царю; але подай менi недостойному радiсть спасiння Твого, i просвiти мiй розум свiтлом пiзнання Євангелiя Твого, душу мою любов’ю хреста Твого ублажи; тiло ж моє твоєю безстрастнiстю прикраси, думки мої умиротвори, i ноги мої вiд падiння збережи, й не погуби мене з беззаконнями моїми, Благий Господи; але випробуй мене Боже, i вразуми серце моє, випробуй мене, i утверди стезi мої, i поглянь, чи я не на шляху беззаконня, i вiдверни мене вiд нього, i направ мене на дорогу вiчну. Бо Ти є доро­га, правда i життя, i Тобi славу возсилаємо, з Безначальним Твоїм Отцем, Пресвятим i Благим i Животворящим Духом, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi, амiнь.